Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 297/2935/16-ц
провадження № 61-36847св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство", державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області, державна екологічна інспекція в Закарпатській області, Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2017 року у складі судді Гал Л. Л. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство", державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області, державна екологічна інспекція в Закарпатській області, Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовано тим, що прокуратурою було виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме - наказом Головного управління Держземагенства в Закарпатській області
від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001534 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.
Згаданий наказ Головного управління Держземагенства в Закарпатській області винесено всупереч вимог пункту ґ частини четвертої статті 84 ЗК України, оскільки у приватну власність ОСОБА_1 для сільськогосподарських потреб, а саме, для ведення особистого селянського господарства, передано землі лісогосподарського призначення.
На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 29 квітня 2014 року № 2549 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання набула права власності на земельну ділянку площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064.
Не зважаючи на судовий спір, який тривав та винесену Берегівським районним судом ухвалу від 21 грудня 2016 року про накладення арешту на згадану земельну ділянку і заборону ОСОБА_2 нею розпоряджатися, у тому числі шляхом її відчуження будь-яким способом на користь третіх осіб, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29 грудня 2016 року № 3666, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання набула права власності на земельну ділянку площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064.
Прокурор уточнив позовні вимоги та пояснив, що земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_1 з порушенням норм статті 20 ЗК України, де чітко визначений порядок встановлення та зміни цільового призначення земель. Всупереч зазначеної норми, рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась. Отже, згідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Зазначив, що порушено норми пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Згідно листа Закарпатського обласного управління лісогосподарських агропромислових господарств філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" від 02 грудня 2013 року державні акти на землю відсутні.
Спірна земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 без погодження представника власника - Кабінету Міністрів України, що порушує статтю 149 ЗК України.
Прокуратура на підставі наведеного просила визнати недійсним наказ
від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001534 Головного управління Держземагенства в Закарпатській області та витребувати земельну ділянку загальною площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064 та згідно до статті 388 ЦК витребувати її із незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня
2017 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001534 "Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки".
Витребувано земельну ділянку площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064, вартістю 1 974 900,00 грн, яка розташована за межами населеного пункту села Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь прокуратури Закарпатської області судовий збір по
8 522,63 грн з кожного.
Захід забезпечення позову, застосований ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2017 року, про накладення арешту на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_3 після набрання рішенням законної сили скасовано.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позов є обґрунтований і доведений, а розпорядження ГУ Держземагенства землями лісового фонду є незаконним, тому право держави на землю підлягає захисту шляхом витребування спірною земельної ділянки.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня
2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області залишено без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня
2017 року залишено без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 квітня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява не містить обґрунтування того, чому захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України не може здійснювати орган державної влади, а саме кабінет Міністрів України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. ГУ Дердезмагенства у Закарпатській області у межах своїх повноважень було видано спірний наказ. У матеріалах справи відсутня планово-картографічна документація, яка відповідає вимогам закону. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка перебувала у власності держави в особі Кабінету Міністрів України, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника незаконно, не підлягають задоволенню вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області як представник Кабінету Міністрів України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дано належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Спірна земля не вилучалася з постійного користування ДП "Закарпатське ОУЛАГ", жодні погодження на її вилучення вказаним державним підприємством не надавалися. Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р "Про деякі питання розпорядженням земельними лісовими ділянками" (була чинна на час виникнення спірних правовідносин) було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, тобто на час виділення спірної землі діяла заборона на відчуження земель такої категорії.
ГУ Держгеокадстру у Закарпатській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року та ухвалити нове рішення про відому у задоволенні позову. Зазначило, що ГУ Держземагенства в межах свої повноважень наказом від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001534 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради. Вказана земельна ділянка відведена із земель запасу сільськогосподарського призначення, цільове призначення - сіножать, і була вільна від обмежень, обтяжень і сервітутів. ОСОБА_1 надав всі передбачені ЗК України документи для отримання у власність земельної ділянки та здійснив всі необхідні дії для її отримання, а прокуратурою не надано доказів того, що спірна земля дійсно входила до земель лісогосподарського призначення філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське ОУЛАГ". З моменту створення ДП "Закарпатське ОУЛАГ" не ініціювало подання про звернення до компетентного органу виконавчої влади для виготовлення правовстановлюючих документів на право користування землею, а тому відсутні були підстави для відмови у відведенні спірної земельної ділянки.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Берегівського районного суду Закарпатської області.
У вересні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-48614св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що наказом ГУ Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня .2013 року
№ ЗК/2120485600:02:000/00001534 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного наказу ГУ Держземагенства в Закарпатській області
Рашкі Т. Ф. передано у власність земельну ділянку.
На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 29 квітня 2014 року № 2549 року між ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064.
29 грудня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 3666, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання набула права власності на земельну ділянку площею 1,8160 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0064.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України.
Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Судами встановлено, що наказом ГУ Держземагентства від 23 грудня