Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/25148/17
провадження № 61-43099 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ;
третя особа - ОСОБА_6 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Грох Л. М., Талалай О. І.
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 19 квітня 2016 року ОСОБА_3 позичив у нього гроші у розмірі 35 тис. доларів США, які він був зобов`язаний повернути у строк до 19 травня 2016 року, про що видав відповідну розписку. У встановлений строк борг не повернув, на його вимоги не реагував. Крім того, 20 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_4 було підписано договір поруки, згідно з яким ОСОБА_4 зобов`язався нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань з повернення боргу.
01 червня 2016 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір про переуступку права вимоги частини боргу за борговою розпискою на суму у розмірі 10 тис. доларів США. Таким чином у нього залишилось право вимагати з ОСОБА_3 повернення позики у розмірі 25 тис. доларів США боргу за розпискою від 19 квітня 2016 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 борг у сумі 25 тис. доларів США, а також понесені ним судові витрати.
У січні 2018 року ОСОБА_3 пред`явив до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору про переуступку права вимоги недійсним та визнання договору поруки припиненим.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір про переуступку права вимоги частини боргу за борговою розпискою від 19 травня 2016 року в сумі 10 тис. доларів США.
Крім того, 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_4 зобов`язався перед ОСОБА_1 нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання за ОСОБА_3 зобов`язання за борговою розпискою від 19 квітня 2016 року.
Зазначав, що договір про переуступку права вимоги від 01 червня 2016 року та договір поруки від 20 квітня 2016 року ним не підписувався, із їх змістом його ніхто не ознайомлював.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір про переуступку права вимоги від 01 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, а договір поруки від 20 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнати припиненим з 19 листопада 2016 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 25 тис. доларів США, що еквівалентно 652 300 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що боржник належним чином зобов`язання за договором позики не виконав, боргу у встановлений строк не повернув.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд виходив з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язання не є підставою визнання такого правочину недійсним, оскільки згідно з положеннями статті 516 ЦК України наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається.
Відмовляючи у визнанні договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем, а таких вимог поручитель - ОСОБА_4 не заявляв.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року в частині стягнення боргу з ОСОБА_4, як солідарного боржника, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що боржник належним чином зобов`язання за договором позики не виконав, борг у встановлений строк не повернув. Згідно з пунктом 5.3 статті 5 договору поруки від 20 квітня 2016 року порука припиняється 19 листопада 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся 21 листопада 2017 року, після закінчення строку дії договору поруки оскільки кредитор не дотримався передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку звернення з позовом до суду до поручителя.
В частині зустрічного позову суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язання не є підставою визнання такого правочину недійсним, оскільки згідно з положеннями статті 516 ЦК України наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається.
Щодо вимог про визнання договору поруки припиненим, суд зазначив, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем, а таких вимог поручитель - ОСОБА_4 не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині вирішення його зустрічного позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/25148/17 з Вінницького міського суду Вінницької області.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог частини другої статті 516 ЦК України він не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, а тому існують усі підстави для визнання договору про переуступку права вимоги від 01 червня 2016 року недійсним. Суд апеляційної інстанції фактично визнав факт припинення дії договору поруки 19 листопада 2016 року.
Вважав, що суди дійшли до передчасного висновку, що він є неналежним позивачем у справі, оскільки оскаржувані правочини впливають на його права та законні інтереси.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 квітня 2016 року ОСОБА_3 під розписку взяв у борг грошові кошти у ОСОБА_1, у сумі 35 тис. доларів США, які зобов`язаний був повернути у строк до 19 травня 2016 року (а.с. 5).
20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_4 зобов`язався нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань перед позивачем (а.с. 7).
01 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір про переуступку права вимоги частини боргу за борговою розпискою в сумі 10 тис. доларів США. Таким чином в ОСОБА_1 після переуступки права вимоги частини боргу в сумі 10 тис. доларів США залишилось право вимагати з ОСОБА_3 повернення 25 тис. доларів США боргу за розпискою від 19 квітня 2016 року (а.с. 6).
У встановлений в розписці строк ОСОБА_3 кошти не повернув, на вимоги позивача не реагував.
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 договору поруки від 20 квітня 2016 року порука припиняється 19 листопада 2016 року.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 договору поруки від 20 квітня 2016 року цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 19 листопада 2016 року із урахуванням положень статті 5 цього договору.