ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 1316/1712/12
провадження № 61-33721св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс",
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Поваляєв Павло Олегович, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року, постановлену у складі судді Кукси Д. А., та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування зазначило, що між ним та ПАТ "Сведбанк" 28 листопада 2012 року укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року, договором іпотеки та договором поруки перейшло від ПАТ "Сведбанк" до ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Заявник просив замінити стягувача у виконавчому провадженні у справі № 316/1712/12 з ПАТ "Сведбанк" на стягувача ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року заяву ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Сведбанк" у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області 20 грудня 2016 року у цивільній справі № 1316/1712/12, про стягнення зі ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" внаслідок укладення договору факторингу перейшло право вимоги до боржників ПАТ "Сведбанк", у тому числі і за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - ПАТ АКБ "ТАС-Комерцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1, що є підставою заміни стягувача.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року - без змін.
З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді заяви не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2018 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Поваляєв П. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Заявник вважає, що відступлення права вимоги не може бути підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки виконавче провадження не відкрито.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що у квітні 2012 року ПАТ "Сведбанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2012 року позов задоволено.
Стягнено зі ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року у розмірі 38 420,28 доларів США, що еквівалентно 306 824,36 грн, звернувши стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1375 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0109, шляхом реалізації даного майна на публічних торгах за початковою ціною, не нижче за звичайні ціни на це майно на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.
Стягнено солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сведобанк" 3 068,24 грн на відшкодування судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2012 року залишено без змін.
28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс"" укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року перейшло від ПАТ "Сведбанк" до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс"". Також до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" перейшло право вимоги за договором іпотеки і договором поруки.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.