Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 380/1130/18
провадження № 61-3044св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Нечепуренко Анатолій Віталійович,
відповідач-1 - Державна казначейська служба України,
представник відповідача-1 - Олешко Олексій Миколайович,
відповідач-2 - Головне управління Національної поліції в Київській області,
представник відповідача-2 - Кшемінська Юлія Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Лісовенка П. І. від 09 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А. від 22 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Національної поліції в Київській області) про компенсацію моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності з 1998 року, необґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підписки про невиїзд, втратою життєвого часу на тривалі допити, судові засідання, слідчі дії йому було заподіяно моральної шкоди, на відшкодування якої просив стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти в сумі 871 182 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 871 182 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач незаконно перебував під слідством і судом з 25 серпня 1998 року по 16 березня 2018 року, що становить 19 років 7 місяців, то відповідно до вимог статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", позивач має право на відшкодування 871 182 грн моральної шкоди, вирахувавши вказаний розмір із установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ГУ Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ДКС України задоволено частково. Рішення Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року змінено.
Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Стягнуто з Державного бюджету Українишляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 871 182 грн."
В іншій частині рішення Тетіївський районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 871 182 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги ГУ Національної поліції в Київській області не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення судом способу відшкодування шкоди, апеляційний суд виходив із того, що кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ГУ Національної поліції в Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх фактичних обставин справи, обґрунтованих мотивів щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не навели та не врахували, що ГУ Національної поліції в Київській області було створено 02 липня 2015 року, тоді як кримінальна справа відносно позивача була порушена 25 серпня 1998 року, тому жодних протиправних дій відносно позивача заявник не вчиняв, тому не може бути відповідачем у справі. ГУ Національної поліції в Київській області не є правонаступником ГУ МВС України в Київській області, що не було враховано судом.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 380/1130/18 з Тетіївського районного суду Київської області. Зупинено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 серпня 1998 року слідчим СВ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області Попругою В. М. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України (в редакції 1960 року).
25 серпня 1998 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину і поміщений в ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області.
28 серпня 1998 року постановою прокурора Тетіївського району Київської області Журавською Л. А. підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області та обрано стосовно нього міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
01 жовтня 1998 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України і поміщений в ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області.
03 жовтня 1998 року постановою в.о. прокурора Тетіївського району Київської області Лисак М. Ф. підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з ІТТ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області та міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно нього залишено попередньою.
11 серпня 1999 року постановою слідчого прокуратури Тетіївського району притягнуто ОСОБА_1 в якості обвинуваченого і пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України.
19 серпня 1999 року кримінальна справа № 23/2285 із затвердженим прокурором обвинувальним висновком по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України, була направлена на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.
11 жовтня 1999 року постановою Тетіївського районного суду Київської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України повернуто прокурору Тетіївського району Київської області на додаткове розслідування.
28 жовтня 1999 року постановою про закриття кримінального переслідування в частині пред`явленого обвинувачення, винесеною слідчим прокуратури Тетіївського району, закрито кримінальне переслідування за частиною другою статті 111 КК України відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину.
15 листопада 1999 року кримінальна справа № 23-2285 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України, зупинена на підставі пункту 3 статті 206 КПК України, в зв`язку з не встановленням особи, що вчинила злочин.
16 березня 2018 року винесено постанову про закриття кримінальної справи № 23-2285 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Отже, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом з 25 серпня 1998 року по 16 березня 2018 року, що становить 19 років 7 місяців, що відповідає 234 календарних місяців.