Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1061/10
провадження № 61-37222св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ПАТ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що 29 червня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк" укладено договір про відступлення права вимоги № 114/42, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/005/74/12024 від 05 квітня 2007 року перейшло до ПАТ "Комерційний індустріальний банк".
29 червня 2017 року між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" був укладений договір відступлення права вимоги № 114/42-ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0005/74/12024 від 05 квітня 2007 року перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Посилається, на те що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/005/74/12024 від 05 квітня 2007 року, та просить замінити стягувача у виконавчому провадженні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року, заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0005/74/12024 від 05 квітня 2007 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-1061/10, витребувано її з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу передано Бурлакову С. Ю .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви..
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом. Відповідно до статті 512 ЦК України на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора, така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У жовтні 2018 року та березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, у яких зазначав, що суди належним чином не перевірили чи відбулось наступництво у матеріальних правовідносинах, зважаючи на те, що основне зобов`язання ОСОБА_1 було забезпечене договором іпотеки. Зазначає, що право вимоги вже було реалізоване і виконавче провадження вже було відкрито, суди не перевірили чи може проводитися заміна сторони у виконавчому проваджені на підставі договору, указує що заявником не надано жодних належних доказів про те, що ТОВ " ФК "Довіра та Гарантія" є стороною виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 червня 2017 року між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір відступлення права вимоги № 114/42-ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0005/74/12024 від 05 квітня 2007 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".
Відповідно до умов пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до статті 512 - 519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).
Згідно умов пункту 2.3. договору про відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/42-ДГ від 29 червня 2017 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" прийняв від ПАТ "Комерційний індустріальний банк" право вимоги за кредитним договором № 014/0005/74/12024 від 05 квітня 2007 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 512, 512 ЦК України вбачається, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.