Постанова
Іменем України
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 465/8033/14-ц
провадження № 61-43312св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Українське державне підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова у складі судді Кузь В. Я. від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 23 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" Українського державного підприємства "Укрінтеравтосервіс" (далі - УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Філії "Укрінтеравтосервіс-Львів") звернувся до суду із позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами на перевезення туристів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що протягом 2012-2014 років між ним та відповідачем було укладено ряд договорів на перевезення пасажирів. На виконання умов договору позивач надавав відповідачу транспортні послуги за маршрутами, що визначались в заявках на надання транспортних послуг. Пунктом 1.2 договорів передбачено, що відповідач зобов`язаний оплатити надані йому послуги у відповідності з умовами договорів. Розмір плати встановлюється сторонами перед поїздкою згідно калькуляції позивача та з погодженням відповідача. Плата здійснюється наступним чином - 50 % вартості послуги авансом перед поїздкою та 50 % вартості послуги в 5-денний термін після надання послуги.
Проте, починаючи з грудня 2013 року до 03 листопада 2014 року, відповідач належним чином умов договору не виконував, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 84 185,90 грн.
25 вересня 2014 року позивачем було складено та відправлено відповідачу акт взаємної звірки розрахунків, за підписом директора та бухгалтера. Оскільки акт взаємної звірки розрахунків відповідачем не повернуто,
сума 84 185,90 грн вважається погодженою сторонами. Крім основної суми заборгованості, просить також стягнути відповідно до вимог статті 549 ЦПК України, пеню в розмірі 216,89 грн, що передбачено пунктом 1.6 Договорів, а також інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 15 995,32 грн, як це передбаченого статтею 621 ЦК України. Позивач, посилаючись на
статтю 231 ГК України, просить також стягнути із відповідача штраф в розмірі 7 % від суми боргу, що згідно розрахунків позивача становить 5 893,01 грн.
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року позовні вимоги УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі Філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервсі" в особі Філії "Укрінтеравтосервіс-Львів" заборгованість в розмірі 100 181,22 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Вирішено питання розподілу судових витрат
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, та необхідності стягнення заборгованості у розмірі 84 185,90 грн, збитків внаслідок інфляції у розмірі 15 995,32 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені, а також 7 % від вартості послуг за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 5 893,01 грн відмовлено судом за безпідставністю даних позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником
ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду міста Львова
від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області
від 23 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повідомлено належним чином ОСОБА_1 та його представника про дату, час і місце проведення судових засідань у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, судами не враховано, що позовну заяву було подано неналежним позивачем, а дії позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачу було відомо про існування договорів про відступлення прав вимоги.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 465/8033/14-ц з Франківського районного суду міста Львова.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 07 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.