Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 175/4630/16-ц
провадження № 61-969св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 04 вересня 2018 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська дослідна станція інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, про визнання приватизації квартири незаконною, витребування квартири шляхом скасування у реєстрі прав власності запису та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з членами своєї сім`ї
з 5 осіб вселився у трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Профспілкового комітету
від 25 вересня 1981 року та ордеру на отримання жилої площі.
Листом від 05 листопада 2016 року Дніпропетровська районна державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 про те, що у них у провадженні знаходиться спадкова справа після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно
від 22 листопада 2016 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 10 грудня
2009 року, виданого Олександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області.
Посилаючись на те, що позивач участі у приватизації спірної квартири не приймав, дозвіл на приватизацію іншим членам не надавав, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати приватизацію трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 червня 2004 року
№ НОМЕР_2, виданого Дніпропетровською дослідною станцією Інституту овочівництва і баштанництва, незаконною; витребувати від ОСОБА_3 як спадкоємця ОСОБА_5, спірну квартиру шляхом скасування у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису від 10 грудня 2009 року, реєстраційний номер майна № 6078981; виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 04 вересня 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його право на спірну квартиру, а також не надано доказів порушень процедури приватизації спірної квартири, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач набув право на проживання у спірній квартирі на законних підставах, що підтверджується ордером на отримання житлової площі, домовою книгою та довідкою про реєстрацію місця проживання, та добровільно від такого права не відмовився.
Крім того, ОСОБА_1 має право витребувати спірну квартиру у відповідача на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 липня 2004 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого останній купив у ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,50 кв. м, житловою площею 41,90 кв. м.
Спірна квартира належала особисто ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 виданого 03 червня 2004 року Дніпропетровською дослідною станцією інституту овочівництва і баштанництва на підставі розпорядження
від 26 червня 1981 року № 11.
Оскільки придбана квартира була в стані непридатному для проживання, ОСОБА_5 провів у квартирі капітальний ремонт, який узгодив із територіальною громадою, у результаті перебудови квартира змінила свій вигляд, тому на підставі рішень Виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області
від 21 листопада 2007 року № 199, від 21 жовтня 2009 року № 89 та
від 18 листопада 2009 року № 99 ОСОБА_5 набув право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 10 грудня 2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Заповітів ОСОБА_5 не залишав.
14 листопада 2015 року син спадкодавця ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, внаслідок чого державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа № 640/15.
Для перевірки наявності або відсутності родинних відносин між
ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 нотаріусом був направлений позивачу лист-запрошення.
Також суди встановили, що відповідно до довідки Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1., який з 12 березня 1991 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, з моменту придбання квартири ОСОБА_5 та на день його смерті фактично не проживав у спірній спадковій квартирі, у родинних стосунках з померлим не перебував.
Згідно з домовою книгою у спірній квартирі зареєстрованим значився лише ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.