Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 182/3693/17
провадження № 61-39924св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко Станіслав Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Багрової А. Г., від 09 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 12 червня 2018 року.
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С. О., про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення запису про державну реєстрацію прав власності за попереднім власником.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 грудня 2011 року між нею та її братом - ОСОБА_4 було укладено договір позики за умовами якого вона надала ОСОБА_4 у борг грошові кошти у розмірі 89 000,00 грн, про що було складено розписку, із зазначенням про те, що позичальник зобов`язується повернути суму позики та суму упущеної вигоди у розмірі 52 000,00 грн у строк до 01 січня 2013 року.
15 лютого 2015 року ОСОБА_4 помер та, у зв`язку з невиконанням ним своїх боргових зобов`язань, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення боргу до спадкоємця боржника - ОСОБА_2, яка успадкувала наступне майно: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; 3/85 частин нежитлової будівлі АДРЕСА_2 та автомобіль марки "Гранд Вітара", 2007 року випуску.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року (справа № 182/5518/15-ц) було заборонено відчуження майна, що належало померлому ОСОБА_4 до вирішення спору по суті.
14 серпня 2015 року ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви з додатками та була обізнана про накладення заборони відчуження на спадкове майно.
15 червня 2015 року позивач повідомила приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенка С. О. про існування спору щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 та, цього ж дня, відчужила спадкове майно у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 шляхом укладення договору дарування зі своїм сином - ОСОБА_3, який було посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенком С. О.
Посилаючись на зазначені обставини, а також вказуючи про те, що на момент укладення договору дарування від 16 серпня 2015 року ОСОБА_2 і приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С. О. були обізнані про існування спору щодо стягнення боргів спадкодавця за рахунок спадкового майна, ОСОБА_1 вважає цей договір таким, що укладений з метою ухилення від відповідальності за боргами спадкодавця, а тому просила суд визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 від 16 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, поновити запис про державну реєстрацію прав власності за попереднім власником.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 від 16 серпня 2015 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенком С. О. та зареєстрований у реєстрі за № 509.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_2 була обізнана про судові процеси щодо розгляду позову кредитора спадкодавця ОСОБА_1 про стягнення боргу зі спадкоємців першої черги померлого ОСОБА_4, а отже могла передбачати негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на спадкове майно.
При цьому, судом було враховано те, що спірний договір дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, даний договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків, обумовлених спірним правочином, та дії сторін свідчать про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від можливої реалізації в майбутньому.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Спірний правочин був спрямований на настання правових наслідків та був виконаний сторонами. Крім того, на час розгляду даної справи рішення по суті спору в справі № 182/5518/15-ц позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу прийнято не було.
Суд не з`ясував чи звертався кредитор до спадкоємців із вимогою про погашення боргу. Висновки суду про фіктивність спірного правочину є необґрунтованими.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та зупинено дію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі № 182/3693/17 (провадження № 61-39924св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.
13 квітня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 - його дружина, а відповідач ОСОБА_3 - син.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина та син - відповідачі по справі.
15 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Романенка С. О. із заявою про сплату спадкоємцями заборгованості померлого за договором позики у розмірі 141 000,00 грн та просила нотаріуса не оформлювати свідоцтво про право на спадщину за законом до сплати спадкоємцями суми боргу (т. 1 а.с. 7, 148).
Також ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця (справа № 182/5518/15-ц). Позовна заява з додатками та копія ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримані особисто ОСОБА_2 14 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 8-9, 147).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року (справа № 182/5518/15-ц) забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та на 3/85 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 8, 68-69).
16 серпня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенком С. О. та зареєстроване у реєстрі за № 504, згідно якого вона отримала у спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 44).
16 серпня 2015 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2015 року, про що між сторонами укладено договір дарування частки в праві власності на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенком С. О. та зареєстрований у реєстрі за № 509 (т. 1 а.с. 34 - 40).
Під час касаційного перегляду справи встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року (справа № 182/5518/15-ц) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 121 000,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 43 652,60 грн, 3% річних у розмірі 7 875,86 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року змінено. Другий абзац резолютивної частини рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року після слів "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 121 000,00 грн, інфляційні нарахування в сумі 43 652,60 грн, 3% річних у розмірі 7 875,86 грн" доповнено текстом наступного змісту "в межах вартості спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року (провадження № 61-3372ск20) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Також встановлено, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С. О., про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення запису про державну реєстрацію прав власності (справа № 182/2214/16-ц).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року (справа № 182/2214/16-ц) позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування 3/85 частини нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 16 серпня 2015 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 511.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування 3/170 частини нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений 16 серпня 2015 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенком С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 511, частка у праві власності являє собою вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 103,1 кв. м та складається із: приміщення № 2 - 28,2 кв. м; приміщення № 21- 18,3 кв. м, приміщення № 211 - 24,0 кв. м; приміщення № 3 - 19,9 кв. м; приміщення № 5 -12,7 кв. м. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.