Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 204/5711/14-ц
провадження № 61-26046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 50 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,5 % та кінцевим терміном повернення 10 грудня 2026 року
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, в цей же день, між банком та ОСОБА_2, укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника, станом на 04 липня 2014 року, утворилась заборгованість у сумі 46 720,65 доларів США та 141 550,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 43 067,06 доларів США; заборгованість за процентами - 3 653,60 доларів США; заборгованість за комісією - 1 577,93 доларів США, що еквівалентно 18 684,43 грн; пеня - 5 376,25 доларів США, що еквівалентно 63 660 грн; штраф - 5 000 доларів США, що еквівалентно 59 205, 50 грн, яку ПАТ КБ "Надра" просить стягнути солідарно з боржника та з поручителя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 43 067,06 доларів США та заборгованість за процентами в сумі 3 653,60 доларів США, а всього 46 720,65 доларів США, та 18 684,43 заборгованості за комісією. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість (тіло кредиту, проценти за користування кредитом, комісія), яка підлягає стягненню в солідарному порядку, як з боржника, так і з поручителя. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення штрафу, місцевий суд виходив із недоведеності позовних вимог в цій частині, оскільки банк не надав доказів, які саме умови договору були порушені відповідачами. Що стосується відмови в задоволенні позову про стягнення пені, то надані позивачем розрахунки не відповідають дійсності, оскільки розрахунки пені, які містяться в матеріалах справи відрізняються від розміру пені, який зазначений в позовній заяві.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, другий та третій абзац резолютивної частини рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року викладено в такій редакції: "Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2006 року в загальному розмірі 47 038,88 доларів США та 20 352,96 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 43 067,05 доларів США; заборгованості за процентами - 3 971,83 доларів США та заборгованості за комісією - 20 352,96 грн". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку, однак неправильно визначив розмір заборгованості, який мав бути визначений з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 24 листопада 2017 року, у зв`язку з чим змінив рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що у зв`язку з відсутністю повідомлень про порушення позичальником умов кредитного договору (пункти 4.2.2 та 4.2.3 кредитного договору) та будь-яких пояснень з боку позивача неможливо встановити та з`ясувати дійсну дату виникнення простроченої заборгованості. Заявник вважає, що розмір заборгованості, визначений у сумі 46 720,65 доларів США, є необґрунтованим, оскільки не підтверджений деталізованим розрахунком заборгованості, починаючи з моменту укладення кредитного договору, з урахуванням здійснених позичальником платежів. Також помилковими є висновки судів щодо задоволення позову в частині вимог про стягнення комісії у розмірі 18 684,43 грн, оскільки нарахування такої комісії не передбачена кредитним договором. Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно виклав висновок експерта, оскільки в експертизі зазначено, зокрема, про те, що експерту не надається за можливе здійснити розрахунки заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2006 року в розрізі видів платежів, у зв`язку з тим, що в різних пунктах кредитного договору містяться суперечності та невідповідності стосовно методу нарахування відсотків; в пункті 1.3.2 існує невизначеність в тому, до якої заборгованості необхідно здійснювати розрахунок плати за управлінням кредиту у розмірі 0,35 %; для проведення експертизи не надані виписки по обліку нарахування пені та штрафів, а також виписки по рахунку. Також суд апеляційної інстанції, беручи до уваги розмір заборгованості, який визначений висновком експертизи, не звернув уваги на те, що такий розмір визначений станом на 11 лютого 2016 року, а на вирішення експерта було поставлене питання щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором станом 04 липня 2014 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в липні 2018 року відзиві ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилався на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без участі ОСОБА_2, який не був повідомлений належним чином про час та місце її розгляду, чим порушили конституційне право відповідача на участь у судовому розгляді. Крім того, заявник вважає, що банк передчасно, із порушенням встановленого договором поруки порядку, звернувся з указаним позовом до поручителя, оскільки не направляв повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника. Також поза увагою судів залишилось те, що останній платіж позичальником було здійснено 11 вересня 2013 року, а з позовом позивач звернувся лише 07 серпня 2014 року, тобто через 11 місяців із порушенням шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя, що відповідно частини четвертої статті 554 ЦК України свідчить про припинення поруки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 50 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,5 % та кінцевим терміном повернення 10 грудня 2026 року
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, в цей же день, між банком та ОСОБА_2, укладено договори поруки, згідно з яким ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі.
Згідно розрахунку наданого позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в позичальника, станом на 04 липня 2014 року, утворилась заборгованість у сумі 46 720,65 доларів США та 141 550,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 43 067,06 доларів США; заборгованість за процентами - 3 653,60 доларів США; заборгованість за комісією - 1 577,93 доларів США, що еквівалентно 18 684,43 грн; пеня - 5 376,25 доларів США, що еквівалентно 63 660 грн; штраф - 5 000 доларів США, що еквівалентно 59 205, 50 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.