ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 548/538/17
провадження № 61-41397св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Хорольська районна державна адміністрація Полтавської області, Хорольська районна рада Полтавської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Миркушіної Н. С., та постанову апеляційного суду Полтавської області від 3 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, остаточно уточненим у грудні 2017 року, до ОСОБА_2, Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Хорольська районна державна адміністрація Полтавської області, Хорольська районна рада Полтавської області, про визнання недійсним рішення сільської ради про надання в оренду земель запасу сільської ради та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належать земельні ділянки із кадастровими номерами 5324884200:00:023:0005 та 5324884200:00:023:0004площею 2,17 га кожнана території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, право власності на які він оформив у 2013 році.
У 2016 році він дізнався, що набуті ним у власність земельні ділянки входять до єдиного масиву земельних ділянок, які з 2001 року перебувають в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року, укладеного на виконання рішення Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135 ХVI"Про надання в оренду земель запасу сільської ради жительці села Вишняки ОСОБА_2 ".
Позивач зазначає, що це рішення є незаконним, так як Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області не уповноважена передавати у користування земельні ділянки із земель запасу для сільськогосподарського використання, які розташовані поза межами населеного пункту, оскільки вирішення такого питання відносилося до компетенції відповідної районної ради народних депутатів.
Також вважає недійсним і сам договір оренди, який, всупереч рішенню Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135 ХVI про передачу земельної ділянки в оренду на п`ять років, укладений на п`ятнадцять років, а також не містить такої істотної умови як об`єкт оренди, оскільки проект відведення орендованої земельної ділянки із визначенням її місця розташування, меж і площі не розроблявся і рішення про його затвердження не приймалося.
За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати недійсними рішення Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135 ХVI і укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 3 від 20 липня 2001 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135-ХVI "Про надання в оренду земель запасу сільської ради жительці села Вишняки ОСОБА_2 ".
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки між Новоаврамівською сільською радою Хорольського району Полтавської області та ОСОБА_2 від 6 липня 2001 року, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди по Новоаврамівській сільській раді Хорольського району Полтавської області за № 3 від 20 липня 2001 року.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 640 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки не відносилося до компетенції Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, зміст рішення не узгоджується зі змістом укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки, а сам договір укладений від імені орендодавця неуповноваженою особою і не містить усіх істотних умов.
Доводи відповідача про пропущення позивачем встановленої законодавством трирічної позовної давності суд відхилив, так як дійшов висновку про початок її перебігу з моменту отримання ОСОБА_1 у 2016 році позовної заяви ОСОБА_2 про визнання нечинними розпоряджень голови районної державної адміністрації та рішень сесії сільської ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, додатком до якої був договір оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року.
Твердження ОСОБА_2 про відсутність у позивача права на пред`явлення цього позову у зв`язку з тим, що його інтереси оспорюваним договором не порушені, суд першої інстанції вважав помилковими, так як у користуванні відповідача перебуває єдиний масив земельних ділянок, до якого входять земельні ділянки позивача, і ОСОБА_2 має визначене законодавством право вимагати продовження договору оренди на новий строк. Крім того, посилаючись на таке переважне право, ОСОБА_2 оспорила право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки у судовому порядку.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 3 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки прийняте неповноважною особою, проект відведення земельної ділянки не виготовлявся і не погоджувався, а договір оренди не містить такої істотної умови як об`єкт оренди, оскільки характеристики земельної ділянки недостатньо визначені для її належної ідентифікації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 3 липня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди не встановили з належних і допустимих доказів розташування спірної земельної ділянки саме за межами села Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, тому висновок щодо відсутності у відповідної сільської ради права передавати таку земельну ділянку в користування передчасний.
Вказує, що проект відведення земельної ділянки площею 67 га виготовлявся у встановленому законодавством порядку, що підтверджується відповідною вказівкою у додатках до договору оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року.
На думку заявника, неузгодженість змісту рішення Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135 ХVI і договору оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року щодо строку оренди виникла через технічну помилку при оформленні рішення і не має наслідком недійсність договору.
Посилається на те, що об`єкт оренди визначений у договорі достатньо конкретно, вказана площа земельної ділянки, а її місце розташування визначене посиланням на рішення Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135 ХVI.
Вважає, що оспорюваним договором права та інтереси ОСОБА_1 не порушені, крім того, застосований судами спосіб захисту порушує принцип пропорційності, оскільки позивач має право власності на дві земельні ділянки площею по 2,17 га кожна, у той час як відповідача позбавлено права користування земельною ділянкою площею 67 га.
Помилковими, на думку заявника, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовна давність у цій справі не спливла, оскільки ОСОБА_1 набув земельні ділянки у 2013 році і об`єктивно мав можливість дізнатися про особу, яка ними користується, проте позов подав лише у 2017 році.
Позиція інших часників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що передана в оренду земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту, мала державну форму власності і належала до земель запасу, тому згідно з чинним на час прийняття оскаржуваного рішення земельним законодавством вирішення питань про її передачу у користування відносилося до компетенції відповідної районної ради народних депутатів, а не сільської ради. Посилається на те, що відповідач не довела існування розробленого проекту відведення земельної ділянки площею 67 га для передачі її в користування, що свідчить про те, що такий проект не розроблявся і в оренду передана невизначена земельна ділянка, тобто предмет оренди не визначений. Зазначив, що після оформлення права власності на свої земельні ділянки передав їх в оренду Фермерському господарству "Агрострат", яке не повідомило його про існування перешкод у їх обробітку, тому він тривалий час не знав про права відповідача на ці земельні ділянки, дізнався про існування оспорюваного договору оренди лише у 2016 році і своєчасно звернувся до суду з цим позовом.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено дію рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 4 квітня 2018 року до закінчення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24 квітня 2001 року № 135-ХVІ "Про надання в оренду земель запасу сільської ради жительці села Вишняки ОСОБА_2 " сільська рада вирішила надати в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 67 га із земель запасу сільської ради в полі № 4 села Новоаврамівка строком на п`ять років.
На виконання цього рішення 6 липня 2001 року Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області як орендодавець, від імені якої діяв сільський голова ОСОБА_5, та ОСОБА_6 як орендар уклали договір оренди земельної ділянки площею 67 га строком на п`ятнадцять років, який обчислюється з дати його реєстрації (пункт 2.2 договору).
20 липня 2001 року вказаний договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди по Новоаврамівській сільській раді Хорольського району Полтавської області за № 3. Також договір посвідчений державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Полтавської області і зареєстрований за № 2-754.
Додатком до договору оренди земельної ділянки від 6 липня 2001 року вказано проект відведення земельної ділянки, проте згідно з даними відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області та Полтавського обласного державного нотаріального архіву такий проект відсутній.
Обставин, які б свідчили про те, що земельна ділянка площею 67 га на час укладення договору оренди була відведена в натурі із визначенням меж, судами не встановлено.
З листа відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 31 березня 2017 року № 29-1625-99.3-621/2-17 суди встановили, що земельна ділянка площею 67,0062 га на території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області до моменту надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 відповідно до технічної документації по перерозподілу земель між землевласниками та землекористувачами на території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області обліковувались у землях запасу сільської ради за межами населених пунктів.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 березня 2017 року № 02-19/322 станом на 20 липня 2001 року земельна ділянка площею 67 га із кадастровим номером 5324884200:00:023:0001 знаходилась за межами населених пунктів Новоаврамівської сільської ради та відносилась до земель запасу державної власності. Вказані обставини також підтверджуються викопіюванням з матеріалів роздержавлення земель по Новоаврамівській сільській раді Хорольського району Полтавської області за межами населених пунктів та викопіюванням з матеріалів перерозподілу земель по цій сільській раді.
Також суди встановили, що у червні 2013 року ОСОБА_1 набув у власність дві земельні ділянки площею по 2,1700 га кожна (кадастрові номери 5324884200:00:023:0005 та 5324884200:00:023:0004) на території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 та інших про визнання нечинними розпоряджень голови районної державної адміністрації та рішень сесії сільської ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, посилаючись, зокрема, на те, що передані ОСОБА_1 у власність земельні ділянки знаходяться в межах єдиного масиву земельних ділянок, що перебувають у неї в оренді.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
На день прийняття Новоаврамівською сільською радою Хорольського району Полтавської області рішення від 24 квітня 2001 року № 135-ХVІ повноваження Рад народних депутатів з питань розпорядження землею врегульовувалися ЗК України 1990 року.
Стаття 2 ЗК України 1990 року у редакції, чинній на день прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, встановлювала, що окремою категорією земель є землі запасу. Віднесення земель до категорій проводиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.
Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб (статті 80, 81 ЗК України 1990 року у редакції, чинній на день прийняття сільською радою оскаржуваного рішення).
Статтею 3 ЗК України 1990 року у тій же редакції закріплено державну, колективну та приватну форми власності на землю. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 ЗК України 1990 року у редакції, чинній на день прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належала, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Одночасно пункт 1 частини першої статті 11 ЗК України 1990 року у тій же редакції визначав, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належала, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Таким чином, як сільські, селищні і міські районного підпорядкування Ради народних депутатів, так і районні Ради народних депутатів станом на 24 квітня 2001 року мали повноваження щодо надання у користування земельних ділянок. Ці повноваження розмежовувалися в залежності від форми власності, категорії та місця розташування земельної ділянки.
Відповідно до статті 19 ЗК України 1990 року у редакції, чинній на день прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що надання у користування земельних ділянок державної форми власності за межами населеного пункту із земель запасу для сільськогосподарського використання віднесено до повноважень відповідної районної або міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.
Згідно зі статтею 152 ЗК України у редакції, чинній на час подання позову, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Суди попередніх інстанцій оцінили у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку подані сторонами докази і встановили, що передана ОСОБА_2 в оренду земельна ділянка площею 67 га розташована на території Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населеного пункту, має державну форму власності і відноситься до земель запасу.
Встановивши, що на 24 квітня 2001 року Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку у користування, так як вирішення цього питання відносилося до повноважень Хорольської районної ради Полтавської області, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення земельного законодавства і обґрунтовано визнали рішення цієї сільської ради № 135-ХVІ "Про надання в оренду земель запасу сільської ради жительці села Вишняки ОСОБА_2 " недійсним.