Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 644/3244/17
провадження № 61-7501св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_6, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, у складі судді Саркісян О. А., від 08 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., від 12 березня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні власником права власності на житло шляхом виселення відповідачів та вселення позивача.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що йому на праві власності належить двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, у якій 26 квітня 2017 року було зареєстровано місце його проживання. Квартира придбана на електронних торгах, які відбулися 20 березня 2017 року, з метою забезпечення житлом і проживання його сім`ї. Зазначив, що не може вселитися з сім`єю у квартиру та користуватися нею у зв`язку з тим, що у квартирі зареєстрована та проживає колишній власник ОСОБА_2 зі своїми дітьми та чоловіком ОСОБА_5, який у ній не зареєстрований.
ОСОБА_2 була власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року, придбала квартиру за кошти, отримані за кредитним договором, укладеним 03 листопада 2005 року з АКБ "Укрсоцбанк". У рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення на предмет іпотеки і квартира продана 20 березня 2017 року на електронних торгах, про що відповідач була повідомлена. 10 листопада 2017 року він надіслав ОСОБА_2 письмову вимогу про виселення у місячний строк, яку вона отримала 12 листопада 2017 року. Відповідач та члени її сім`ї продовжують проживати у спірній квартирі, чим порушують його права як власника.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, виселити вищевказаних осіб з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вселити його у зазначену квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні ним права власності на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_1 у належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі без законних на те підстав проживають у спірній квартирі, чим перешкоджають позивачу у реалізації його законного права володіння, користування, розпорядженнянерухомим майном, а тому є всі підстави для виселення відповідачів з квартири без надання іншого жилого приміщення та вселення позивача у квартиру, власником якої він є.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд, із урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Встановлено, що на день виникнення спірних правовідносин відповідач була власником іншого житла - квартири АДРЕСА_2, а реєстрацію своїх неповнолітніх дітей до спірної квартири ОСОБА_2 провела 04 квітня 2017 року та 12 квітня 2017 року, тобто вже після її придбання позивачем на електронних торгах 22 березня 2017 року та складання акту про реалізацію предмета іпотеки від 04 квітня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки боржника - відповідача ОСОБА_2, який був надісланий на її адресу державним виконавцем у той же день. Дії відповідача щодо реєстрації неповнолітніх дітей у спірній квартирі визнані недобросовісними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_6, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що судами неправильно застосовано положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", статті 109 ЖК Української РСР. Відповідачу та її неповнолітнім дітям не було надано інше постійне житлове приміщення. Виселення без надання іншого житлового приміщення є можливим лише якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення. Також вказує, що в будь-якому разі виселення неповнолітніх дітей є крайнім заходом, пропорційність якого за обставин цієї справи не доведено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні власником права власності на житло шляхом виселення відповідачів та вселення позивача призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій, суди правильно встановили обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд при новому апеляційному розгляді врахував правові висновки Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 листопада 2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк", банк) та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 825/2-40/1/5-184, згідно з пунктом 1.1 якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 27 600 доларів США, зі сплатою 13,25 % річних та кінцевим терміном погашення 02 листопада 2020 року. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2, між нею та банком 03 листопада 2005 року було укладено іпотечний договір № 825/4-40/9/5-252, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Зубарєвим І. Ю. за реєстровим № 9345, згідно з яким на забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 825/2-40/1/5-184 від 03 листопада 2005 року, було передано в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру двокімнатну, загальною площею 44,6 кв. м, житловою площею 30,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І. Ю., за реєстровим № 9313. Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 174 225, 00 грн.
Згідно виконавчого напису від 05 лютого 2016 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. за № 446, було запропоновано звернути стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв. м, житловою площею 30,6 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Зазначена квартира передана в іпотеку АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") на підставі іпотечного договору № 825/4-40/9/5-252, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І. Ю. 03 листопада 2005 року № 9344. Строк, за який має проводитися стягнення, визначено з 25 квітня 2013 року по 06 жовтня 2015 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк", які станом на 06 жовтня 2015 року складають 437 189, 52 грн.
Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного заступником начальника Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області 04 квітня 2017 року, інформацію про предмет іпотеки було внесено до системи СЕТАМ з зазначенням лоту 182441. Стартова ціна лоту становила 412 700, 00 грн. Згідно з протоколом № 244024 про проведення електронних торгів від 22 березня 2017 року електронні торги відбулися 20 березня 2017 року, ціна продажу 288 890, 00 грн. Грошові кошти перераховані переможцем торгів на депозитний рахунок Орджонікідзевського ВДВС ГТУЮ у Харківській області 22 березня 2017 року, які відповідно до розпорядження державного виконавця перераховані за призначенням. Переможцем торгів став учасник під номером 14 - ОСОБА_1
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. 13 квітня 2017 року видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 2277, про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв. м, житловою площею 30,6 кв. м, вартістю 288 890, 00 грн, яке придбане ОСОБА_1 за 288 890, 00 грн, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Право приватної власності ОСОБА_1 зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 34779729 від 13 квітня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 108128105 від 19 грудня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Розмір частки 1.
Позивач не має можливості вселитися у належну йому на праві власності квартиру, оскільки в ній зареєстрована та проживає відповідач зі своєю сім`єю.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї комунального підприємства "Жилкомсервіс" дільниця № 48, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Також встановлено, що у зазначеній квартирі проживає без реєстрації ОСОБА_5 .
Згідно висновку, складеного посадовою особою Індустріального ВП ГУ Національної поліції у Харківській області за заявою ОСОБА_1 щодо прохання провести перевірку з приводу того, що він не може потрапити до себе у квартиру АДРЕСА_1, через те, що там мешкають невідомі люди, опитати мешканців вказаної квартири не надалось можливим, оскільки на неодноразові візити двері квартири ніхто не відчинив. Таким чином, між ОСОБА_1 та мешканцями спірної квартири виникли цивільно-правові відносини, які вирішуються у приватному порядку лише в судах.
ОСОБА_1 10 листопада 2017 року надіслав ОСОБА_2 вимогу про виселення, в якій запропонував відповідачу разом з іншими мешканцями - членами її сім`ї добровільно звільнити житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 протягом місяця з дня отримання вимоги. Повідомив, що у разі не звільнення жилого приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення буде здійснено на підставі рішення суду. Зазначену вимогу ОСОБА_2 отримала 12 листопада 2017 року.
Згідно висновку про недоцільність виселення неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1, наданого представником департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, неповнолітній ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 зареєстровані в зазначеній квартирі та мають право користування нею. Відомостей про те, що діти є власниками, або мають право користування іншим житлом немає. Тому виселення дітей із житлового приміщення безумовно впливає на їх права та інтереси. Орган опіки та піклування вважав за недоцільне виселення дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.