Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 520/6680/16-ц
провадження № 61-4306св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - орган самоорганізації населення комітету мікрорайону "Чубаївка" у місті Одеса,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., від 06 лютого 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до органу самоорганізації населення комітет мікрорайону "Чубаївка" у місті Одеса (далі - Чубаївське ОСОН у м. Одесі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про стягнення боргу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 січня 2008 року він передав голові Чубаївського ОСОН у м. Одесі ОСОБА_2 у борг 3 000 000 грн для закінчення робіт по водовідведенню житлових будинків житлового масиву "Чубаївка" відповідно до проекту. Повернення цих коштів повинно було відбуватись за рахунок коштів мешканців, які підключаються
до каналізації. Частина коштів у сумі 1 110 000 грн йому повернута, а решту просив стягнути з відповідача.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути з Чубаївського ОСОН у м. Одесі відповідно до боргової розписки, складеної ОСОБА_2 23 січня 2008 року, 1 890 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року у складі судді Пучкової І. М. позов ОСОБА_1 до Чубаївського ОСОН у м. Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про стягнення боргу задоволено повністю.
Стягнуто з Чубаївського ОСОН у м. Одесі на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 23 січня 2008 року у розмірі 1 890 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доведеним є той факт, що боржником за неналежним чином виконаним зобов`язанням, яке визначено у розписці від 23 січня 2008 року, є саме Чубаївський ОСОН у м. Одесі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу Чубаївський ОСОН у м. Одесі задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси 17 грудня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до Чубаївського ОСОН у м. Одесі, третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
про стягнення боргу залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим що договір позики
від 23 січня 2008 року, підписаний ОСОБА_2 . в інтересах Чубаївського ОСОН у м. Одесі з ОСОБА_1, не свідчить про отримання коштів на цілі та потреби цього органу, оскільки відсутні докази передачі їх юридичній особі, керівником якого вона була. Ці кошти не були зараховані на банківський рахунок підприємства, не були оприбутковані та внесені нею у касу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що на розписці, яка була надана на підтвердження отримання грошових коштів, наявний відтиск печатки відповідача, отже договір був складений саме із Чубаївським ОСОН у м. Одесі. Формальні вимоги для укладення договору були дотриманні, а тому договір є дійсним. Факт нецільового використання відповідних коштів та/або вихід керівника юридичної особи за межі наданих повноважень не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку перед кредитором, більше того це є внутрішні відносини між членами органу та його органами керівництва, і ці відносини не досліджувалися та не повинні були досліджуватися судом першої інстанції під час розгляду справи при прийнятті рішення. Договір позики недійсним не визнавався.
Також заявник стверджує, що на виконання договору позики ОСОБА_2, яка діяла як голова Чубаївського ОСОН у м. Одесі, було повернуто частину боргу у розмірі 1 110 000, 00 грн, що не заперечувалося нею.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до протоколу загальних зборів Чубаївського ОСОН № 1 від 03 січня 2008 року, зазначені збори проводились за участю мешканців 2-х вулиць у кількості 68 осіб з загальної кількості 19-ти вулиць та 1202 будинків. Загальні збориприйняли рішення взяти в борг відсутню суму для закінчення робіт з каналізації по вул. Толбухіна та Авдєєва-Чорноморського, а по закінченню робіт провести експертизу для виявлення недоліків.
В протоколі № 1 від 03 січня 2008 року не зазначено суми позики, особу позичальника та порядок і строк повернення коштів.
23 січня 2008 року ОСОБА_2, як голова Чубаївського ОСОН у м. Одесі, в присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5, підписала розписку відповідно до якої зазначено, що вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3 000 000 грн для завершення робіт з водовідведення житлових будинків ж/м "Чубаївка".
Відповідно до пункту 1.1 Положення про органи самоорганізації населення у м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3374-ХХІІІ від 14 січня 2002 року самоорганізація населення (далі - СОН) - це форма добровільної організації на частини території міста його жителів, які об`єдналися за місцем проживання на основі спільності інтересів для вирішення безпосередньо через загальні збори або конференції представників жителів даної території (далі - конференції) або через обрані ними органи (комітети) питань, які зачіпають інтереси населення відповідної території і віднесених відповідно до чинного законодавства до ведення органів місцевого самоврядування.
Органи самоорганізації населення є неприбутковими представницькими органами населення і складовою частиною системи місцевого самоврядування.
Згідно з пункту 2.1.1. Положення про органи самоорганізації населення у м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3374-ХХІІІ від 14 січня 2002 року, основою СОН є загальні збори жителів, які фактично проживають на відповідній території, або конференція їх представників.
Відповідно до пункту 1.4 положення Чубаївського ОСОН у м. Одесі, зареєстрованого у виконавчому комітеті Одеської міської ради за № 15 від 07 вересня 2004 року, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, територією діяльності ОСОН комітет мікрорайону "Чубаївка" є будинки в межах вул. Толбухіна, вул. Авдєєва-Чорноморського, вул. Жовтневої революції, вул. Бригадна, вул. Петрашевського, вул. Штурвальна, вул. Неделіна, вул. Контрашина. вул. Гвардійська, вул. І. Франко, вул. Глинки, вул. Жаботинського, вул. Пілотна. вул. Чубаївська, пров. І. Франко, пров. Тупиковий, пров. 3-й Проектувальний, пров. 4-й Проектувальний, пров. 5-й Проектувальний.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.