Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 404/7247/16-ц
провадження № 61-38080св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Голованя А. М., Письменного О. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . Вважала, що на підставі пункту 2 частини першої статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) вона прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу відповідної заяви. Окрім неї, спадкоємцями першої черги за законом були його дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_2 , які прийняли спадщину в порядку пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, оскільки вони проживали та були зареєстровані за адресою знаходження спадкового майна. Спадкова маса, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, складається з Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яке належало йому на праві спільної сумісної власності подружжя. 17 листопада 1963 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_5, дівоче прізвище якої - ОСОБА_5 . У період перебування в шлюбі ними було придбано зазначений житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 1984 року № 1-542, свідоцтва на право власності на будівлю від 16 червня 1980 року, реєстровий № 1588/6, проте право власності було оформлено на ОСОБА_5 . Однак у правовстановлюючих документах було зазначено дівоче прізвище власника - ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_7, у зв`язку з чим її прізвище змінилося на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Належним чином оформити свої спадкові права позивач не має можливості, оскільки право власності на будинок зареєстровано на ім`я ОСОБА_5, тому нотаріусу не може бути надано правовстановлюючий документ на будинок, виданий на ім`я спадкодавця.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт належності ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтва на право власності на будівлю від 16 червня 1980 року, реєстровий № 1588/6 на 4/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, та договору купівлі-продажу від 06 березня 1984 року, реєстровий № 1-542 на 1/5 частину зазначеного житлового будинку, а також визнати за позивачем право власності на 1/6 частину цього будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтва на право власності на будівлю від 16 червня 1980 року, реєстровий № 1588/6, на 4/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, та договору купівлі-продажу від 06 березня 1984 року, реєстровий № 1-542, на 1/5 частину зазначеного житлового будинку, які були видані на ім`я ОСОБА_5
У частині позовних вимог про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не було доведено факт прийняття спадщини після смерті батька
у встановлений законом строк. Зазначено також, що 3/5 частини спірного будинку було придбано ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу із ОСОБА_4, тому не може входити до складу спадкового майна ОСОБА_4 . Фактично спадщина після смерті ОСОБА_4 була прийнята його дружиною - ОСОБА_5 та сином - ОСОБА_2, які на час смерті спадкодавця не лише були зареєстровані у спірному будинку, але і проживали разом із ним, утримували спірне майно, оплачували відповідні послуги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2018 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2018 року скасовано в частині відмови у визнанні права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.
Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 після смерті батька фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном, оскільки була зареєстрована за адресою разом із спадкодавцем, періодично проживала разом із ним, зокрема, на момент смерті ОСОБА_4 , забрала належних йому коней, що відповідно до положень пункту 1 частини першої та частини другої статті 549 ЦК УРСР свідчить про те, що спадкоємець прийняв спадщину. Тобто спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , були його дружина - ОСОБА_5, син -
ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_1, відтак мають право на 1/2 частину спадкового майна, що складає по 1/6 частині кожному. Крім того, спірний будинок належав батькам позивача на праві спільної сумісної власності подружжя.
Аргументи учасників справи
У червні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2018 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірний житловий будинок не відноситься до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки остання придбала 3/5 частини цього будинку до шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня 1962 року, а шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано 17 листопада 1963 року. Тому відповідно до положень частини першої статті 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України)
є власністю ОСОБА_5 . У результаті перебудови 3/5 частини будинку ОСОБА_5 її частка збільшилась до 4/5, про що видане свідоцтво на ім`я ОСОБА_5, тому 3/5 частини будинку, які в подальшому збільшено на 4/5 частини, не можуть входити до спадкової маси після смерті ОСОБА_4, так як це є особистою власністю ОСОБА_5 . Крім того, невірним є висновок суду апеляційної інстанції, що позивач прийняла спадщину шляхом розпорядження майном, що начебто належало спадкодавцю, а саме забрала належних йому коней. При цьому апеляційний суд не дослідив, кому саме належали ці коні та чи взагалі вони були у спадкодавця і яке відношення вони мають до спірного будинку.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що поняття "володіння" будинком в розумінні статті 549 ЦК УРСР не пов`язане із постійним проживанням у ньому, а пов`язане із фізичним володінням ним. Апеляційний суд правильно встановив, що вона прийняла у своє володіння спірний будинок після смерті батька, а в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі старий будинок було демонтовано та на його місці побудовано новий, відтак який є спільною сумісною власністю подружжя.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували у шлюбі
з 17 листопада 1963 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 січня 1962 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_11 3/5 частин домоволодіння
АДРЕСА_1 .
16 червня 1980 року Відділом комунального господарства Виконавчого комітету Кіровської районної ради депутатів на підставі рішення Кіровського райвиконкому від 06 лютого 1979 року № 147 ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на будівлю, а саме 4/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 взамін договору купівлі-продажу від 08 січня
1962 року. Частка у домоволодінні була збільшена з 3/5 до 4/5.
06 березня 1984 року ОСОБА_5 придбала 1/5 частину будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу.
Це домоволодіння складається з двох жилих будинків жилою, розташованих на земельній ділянці площею 613,4 кв. м. Житловий будинок літ. "Б", прибудови літ. "б", прибудови літ. "б1" побудовано у 1972 році. Житловий будинок літ. "М" побудовано у 1980 році. Погріб побудовано у 1968 році, сарай - у 1967 році, гараж - у 1989 році. У 2016 році, тобто після смерті ОСОБА_4 значиться побудованими дві споруди - прибудова літ. "м" та сарай.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
На момент смерті ОСОБА_4 за зазначеною адресою були зареєстровані: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (син).
Фактично спадщина після смерті ОСОБА_4 була прийнята його дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_2, про що сторони у судовому засіданні апеляційного суду не заперечували.
Згідно з довідкою від 09 лютого 2017 року № 59/02-30, виданої сільським головою Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зайченко Т. А., згідно записів в погосподарській книзі № 2 особовий рахунок 1342 по Аджамській сільській раді за 1983-1985 роки, громадянка ОСОБА_1 дійсно проживала по АДРЕСА_2, а згідно з домовою книгою 60-№ 536 зареєстрована 11 березня 1999 року. Крім того, відповідно до довідки № 318 від 13 лютого 2017 року, виданої виконкомом Аджамської сільської ради Кіровоградської області, згідно записів в погосподарській книзі № 17 особовий рахунок № 1317 по Аджамській сільській раді за 1986 - 1990 роки, дійсно за адресою: АДРЕСА_3, записана ОСОБА_1, а також згідно запису в книзі № 7 особовий рахунок № 1101 за 1991 - 1995 роки.
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до державної нотаріальної контори позивач не подавала.