1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 804/6151/15

адміністративне провадження № К/9901/42416/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,



розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (суддя Сидоренко Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови,



В С Т А Н О В И В:



В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару №110100000/2014/200223/1 від 11 листопада 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00549 від 11 листопада 2014 року.



Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному, а не по основному (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.



Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200223/1 від 11 листопада 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/200223/1 від 11 листопада 2014 року.



Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом.



Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею визначено із застосуванням другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методу у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством під час митного оформлення документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості (зокрема, щодо вартості транспортування та страхування).



Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.



В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).



Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.



Судами встановлено, що 17 вересня 2014 року між Товариством та Компанією "CONSORFRUT, S.L." (Іспанія) укладено контракт №2828-CF/ВF на поставку продукції, за умовами якого позивачем придбано товар (хурму свіжу виду Diospyros kaki (KAKI-PERSIMMON); товар постачався на умовах FCA Валенсія, Іспанія.



Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем подана митна декларація №110100000/2014/231401, відповідно до якої митна вартість товару визначена за ціною договору (основним методом) в розмірі 0,50 EUR/кг.



Разом із митною декларацією позивачем подавались наступні документи: зовнішньоекономічний договір №2828-CF/BF від 17 вересня 2014 року; пакувальний лист №3 від 30 жовтня 2014 року; специфікація №3 від 30 жовтня 2014 року; рахунок-фактура (інвойс) №011405817 від 30 жовтня 2014 року; міжнародна накладна CMR №000253 від 31 жовтня 2014 року; калькуляція транспортних витрат №10/11/15 від 10 листопада 2014 року; заявка на перевезення №Доп 1 від 30 жовтня 2014 року; рахунок-проформа перевізника від 31 жовтня 2014 року; заява на страхування №22 від 27 жовтня 2014 року; прайс-лист б/н від 30 жовтня 2014 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №ГО-4920/2 від 27 жовтня 2014 року; договір страхування №043.0647415.254 від 26 вересня 2014 року; договір комісії №1209/7 від 12 вересня 2014 року; специфікація до договору комісії №3СО від 30 жовтня 2014 року; договір перевезення №643 від 01 квітня 2013 року; договір перевезення №02/04/2013 від 02 квітня 2013 року; фітосанітарний сертифікат CE/ES/ 0154345 2B від 03 листопада 2014 року; сертифікат переміщення 0234191F від 03 листопада 2014 року; сертифікат якості від 30 жовтня 2014 року; експортна декларація країни відправлення №14 ЕS0017411 0955137 від 03 листопада 2014 року; договір перевезення №ZUТ717 від 07 лютого 2013 року.



За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, митним органом були виявлені розбіжності, зокрема: відповідно до інформації експортних митних декларацій Європейського союзу, що надавались до митниці іншими імпортерами з урахуванням законодавства Євросоюзу, у графі 46 митної декларації міститься інформація про статистичну вартість товару на кордоні країни експорту, що включає в себе вартість на транспортування та страхування, які припадають на частину перевезення товару по території країни експорту, проте при заявлених умовах поставки FCA VALENCIA в наданій копії митної декларації №14ЕS00174110918760 відомості в графах 22 та 46 однакові; в договорі перевезення №643 від 01 квітня 2013 року у пункті 3.1 зазначено, що вартість послуг виконавця розраховується як сума вартості послуг третіх осіб, залучених виконавцем для здійснення перевезення та фіксованої експедиційної винагороди у розмірі 400 грн.



За результатами консультації позивача зобов`язано потягом 10 календарних днів надати додаткові документи, зокрема, розрахунки перевезення третіми особами, які залучені для перевезення товару та данні, які зазначені в договорах на перевезення, а також пояснення щодо митної декларації країни експорту та додаткові документи щодо підтвердження транспортних витрат.



11 листопада 2014 року Товариство повідомило митний орган про неможливість надання додаткових документів у десятиденний термін.



11 листопада 2014 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200223/1, відповідно до якого останню скориговано до 1,38 євро/кг, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00549.



При цьому в оскаржуваному рішенні митний орган зазначив про непідтвердження Товариством таких складових митної вартості як транспортні витрати і страхування, а також те, що наданий декларантом прайс-лист від 15 жовтня 2014 року містить інформацію виключно щодо позиції інвойсу і носить суб`єктивний характер.



В подальшому позивач відповідно до частини 7 статті 55 МК України скористався правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.



Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів і карткою відмови, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.



В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.



Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.



Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.



За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.



Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).



Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.



Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).



Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.



Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.



Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.



Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.



За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.



Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.


................
Перейти до повного тексту