ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/3313/14
адміністративне провадження № К/9901/26893/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 (суддя - Самойлюк Г.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Домусчі С.Д., Єщенко О.В.) у справі №815/3313/14.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" (далі - ТОВ "Сіносмарт Україна") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси) від 24.13.2013 №000662210(з урахуванням технічної помилки-податкове повідомлення-рішення №000662210 від 24.12.2013), згідно з яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 180897,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 000662210 від 24.13.2013 (з урахуванням технічної помилки-податкове повідомлення-рішення №000662210 від 24.12.2013) в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 179778,34 грн.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сіносмарт Україна" з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року (№ 9066802847 від 21.10.2013) та визначення впливу на декларування сплати податку на додану вартість (з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ), згідно із затвердженим планом перевірки.
За наслідками перевірки складено акт № 3166/15-53-22-1/35049170 від 06.12.2013, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.7 пункту 4.6 статті 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 1492 від 25.11.2011, що призвело до завищення ТОВ "Сіносмарт Україна" залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації з ПДВ за вересень 2013 року у сумі 180897,00 грн.
В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на наступне:
серед постачальників позивача виявлено таких, що надали "ризиковий" податковий кредит, не задекларувавши податкових зобов`язань, а також здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме ТОВ "УКРТРАНЗИТ" на суму ПДВ в розмірі 2783 грн.,
допущено технічну помилку з подвійного врахування однієї і тієї ж самої податкової накладної від Постачальника ТОВ "АЛЬБАТРОС" на суму ПДВ в розмірі 1113,75 грн.;
незаконно відображено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 113769,34 грн., оспорювану по справі № 2а-1570/790/2011;
позивачем відображено суму від`ємного значення з ПДВ в розмірі 63226,00грн., яку відповідно до акту перевірки ТОВ "Сіносмарт Україна" від 18.10.2011 № 7380/23-50/35049170 було визнано неправомірно сформованою, що викладено у висновках акту від 18.10.2011 № 380/23-50/35049170, але не знайшло свого відображення в податковому повідомленні-рішенні.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000662210 від 24.13.2013, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180897,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
За наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність декларування позивачем податкового кредиту у розмірі 2783 грн., внаслідок здійснення господарських операцій з постачальником послуг ТОВ "УКРТРАНЗИТ"; обґрунтовано посиланнями на акти перевірок контрагентів-постачальників ТОВ "УКРТРАНЗИТ".
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки податковим органом позивача не досліджувалися взаємовідносини між ТОВ "УКРТРАНЗИТ" та позивачем, а висновок про неправомірність декларування податкового кредиту ґрунтувались виключно на висновках інших актів, що підтверджується самим актом від 06.12.2013 року № 3166/15-53-22-1/35049170, а точніше відсутністю будь-якої належної інформації по первинних документах.
Під вирішення даного спору відповідачем не наведено доказів неправомірності декларування від`ємного значення з ПДВ по контрагенту ТОВ "УКРТРАНЗИТ".
Отже, позивач мав законне право декларувати податковий кредит отриманий у господарський операціях із ТОВ "УКРТРАНЗИТ", оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність права позивача на декларування ПДВ та не досліджувались первинні документи позивача.