ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2020 року
м. Київ
справа №580/1197/17
адміністративне провадження №К/9901/4327/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (головуючий), суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б., у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати дії відповідача незаконними;
1.2 - стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5035 грн.
2. Лебединський районний суд Сумської області постановою від 14 вересня 2017 року позов задовольнив частково.
Визнав дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у відповідних розмірах згідно Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) протиправними;
Зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону №3551-XII в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що визначається відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат. У іншій частині позовних вимог відмовив.
2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону №3551-XII є протиправними.
3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - постанова КМУ №223), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України, з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 Позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені Законом №3551-XII.
4.2 Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги як інвалід війни відповідно до положень Закону №3551-XII, що не заперечується сторонами, спірним є питання щодо розміру вказаних виплат у 2017 році.
4.3 Згідно довідки від 20 липня 2017 року №05-03/172, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області відповідно до Постанови КМУ №223 виплатило позивачу у 2017 році одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій в сумі 1200 грн.
4.4 Не погодившись із розміром виплаченої разової грошової допомоги, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та прийняти нову у відповідності до Конституції України, рішень Конституційного Суду України та Закону №3551-XII.
5.1 На обгрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що:
- Згідно з абзацом другим статті 2 Закону №3551 нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними;
- Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визначено, що законом про Держбюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина;
- Постанова КМУ №223 є недійсною, оскільки втратила свою чинність одночасно з втратою чинності Закону України №79-VIII, тобто 1 січня 2016 року;
- Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що Верховною Радою України надано право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розмірі соціальних виплат лише у випадках передбачених законом.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
8. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 12 Закону №3551, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
10. Згідно зі статтею 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
11. Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.