ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 805/3366/17-а
адміністративне провадження № К/9901/54075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №805/3366/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України
про визнання дій протиправними, скасування наказів,
за касаційною скаргою Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Шишова О.О.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просив: визнати дії Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та командира військової частини А2393 Оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України протиправними; скасувати наказ командира військової частини А2393 №725 від 23 серпня 2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; скасувати наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №318 від 13 вересня 2017 року в частині звільнення позивача у запас через службову невідповідність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини А2393 №725 від 23 серпня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби на підставі висновків службового розслідування за фактом нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями та командиром 3-го механізованого батальйону військової частини А0666 підполковником ОСОБА_1, що виявилось у завданні побоїв майору ОСОБА_2, старшому лейтенанту ОСОБА_7 і прапорщику ОСОБА_4 Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №318 від 13 вересня 2017 року позивача звільнено у запас за службову невідповідність (стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позов задоволено.
Визнано дії Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та командира військової частини А2393 Оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України протиправними.
Скасовано наказ командира військової частини А2393 №725 від 23 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Скасовано наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №318 від 13 вересня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 у запас через службову невідповідність.
Судове рішення мотивоване тим, що в ході службового розслідування відповідач передчасно зробив висновок щодо винуватості позивача у перевищенні службових повноважень із застосуванням насильства лише тільки зі слів свідків. Розпочате кримінальне провадження не може слугувати підставою для винесення наказу про звільнення позивача. Проведеним службовим розслідуванням не встановлено форму вини та мотиви поведінки позивача, що мали наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, службове розслідування стосовно позивача проведено відповідачем з порушенням визначеної законом процедури та не доведено вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Не погоджуючись із цим рішенням суду першої інстанції представник відповідачів 8 травня 2018 року подав апеляційну скаргу.
21 травня 2018 року Донецький апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України"), посилаючись на те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга від імені відповідачів підписана Фалком В.В. як їхнім представником, на підтвердження чого додані копії довіреностей. Проте наявні в матеріалах справи копії довіреностей не засвідчені відповідно до порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідачі зазначають, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм процесуального права, зокрема статей 55, 59, 60, 94, пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України. Довіреностями на представника відповідача Фалка В.В. №1/6381 від 4 грудня 2017 року та №116/12/17813 від 26 грудня 2017 року, копії яких були додані до апеляційної скарги, представнику було надано право, серед іншого: представляти інтереси відповідачів в судових установах і органах виконання судових рішень: в справах про адміністративні правопорушення, в кримінальних, цивільних, господарських справах/провадженнях, у справах адміністративного судочинства, а також у виконавчому провадженні, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, зацікавленій особі, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, стороні у справах про адміністративні правопорушення, стороні у виконавчому провадженні.
Копії вказаних довіреностей надавалися представником відповідачів у суд першої інстанції та були наявні також в матеріалах справи. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України") відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Тому, на думку відповідачів, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відсутність права підпису апеляційної скарги у представника відповідачів.
Відповідачі отримали копію ухвали Верховного Суду від 30 липня 2018 року про відкриття касаційного провадження 9 серпня 2018 року.
Позивач надав суду свій відзив на касаційну скаргу, копію ухвали Верховного Суду від 30 липня 2018 року про відкриття касаційного провадження отримав 7 серпня 2018 року.
У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що у суді першої інстанції головуючий суддя можливо засвідчив повноваження представника Фалко В .В . на підставі оригіналів довіреностей, засвідчив їхні копії, але це відбувалося на час розгляду справи в суді першої інстанції. Тобто апеляційний суд дійшов правильного висновку, що на час звернення до апеляційної інстанції, майже після спливу півроку, представник відповідачів Фалко В.В. не зміг підтвердити свої повноваження на подачу апеляційної скарги. На думку позивача, довіреність могла бути скасована особою, яка її видала тощо.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга відповідачів у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Вирішуючи питання щодо правильного застосування норм КАС України під час розгляду питання про порядок засвідчення копій документів, якими підтверджується право на представництво юридичних осіб у суді, Верховний Суд керується наступним.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - "ЦК України"), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.