ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2315/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - не з`явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Арілл" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2019 (суддя Ольшанченко В.І.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 (головуючий суддя: Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Білецька А.М.)
у справі № 922/2315/19
за позовом акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Арілл" (далі - Товариство)
про стягнення 1 563 000,00 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Банк звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення 1 563 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 09.11.2015 № HAVKLOF5287, посилаючись на неналежне виконання його умов Товариством, в частині повернення кредитних коштів у визначений договором строк.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2315/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалені місцевим та апеляційним господарськими судами судові рішення зі справи мотивовані, зокрема тим, що позивачем не доведено обставин (факту) укладання кредитного договору, а також обставин ознайомлення відповідача з окремим документом до договору, в тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису. При цьому суди взяли до уваги те, що позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог не надано: доказів узгодження всіх істотних умов кредитного договору; доказів видачі відповідачу кредиту (платіжні доручення або меморіальні ордери, тощо); доказів погодження відповідача на зміну відсоткової ставки та повідомлення його про це; доказів встановлення та доведення до відома відповідача розміру кредитного ліміту; доказів відкриття кредитного рахунку; доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, тощо. Суди, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначили про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв`язку з чим, врахувавши, що надана позивачем копія кредитного договору не містить підписів та печаток сторін, в ньому не передбачена можливість використання електронних документів нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах не вказані електронні адреси для використання, - дійшли висновку про необґрунтованість посилання позивача на укладання сторонами спору кредитного договору, у зв`язку з чим відмовили в позові про стягнення з відповідача коштів на його виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просив зазначені судові рішення зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу, з посиланням на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18 та від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, а також судом апеляційної інстанції не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 зі справи № 917/1739/17. При цьому скаржник вказує на те, що врахування судами у розгляді справи правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 зі справі № 342/180/17 є безпідставним, оскільки обставини справи № 922/2315/19 та справи № 342/180/17 є різними.
Крім того, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій всупереч приписам частини п`ятої статті 96 ГПК України не витребували у позивача оригіналу електронного доказу (копія якого надана позивачем в паперовій формі), а тому не могли ставити під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) електронному оригіналу, й, відповідно, не брати його до уваги відповідно до імперативних приписів частини п`ятої статті 96 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно з ухвалою суду від 18.06.2020 розгляд касаційної скарги у справі відкладався до 02.07.2020.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що за твердженням позивача, 09.11.2015 Банком та Товариством укладено кредитний договір № HAVKLOF5287 (далі - Договір) за умовами якого Товариству надано кредит у розмірі 1 922 500 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору.
Банк зазначав, що в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства, Товариство не повернуло надані Банком кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатило відсотки та винагороду, тому станом на 13.06.2019 заборгованість відповідача становить 4 204 230,75 грн і складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1 563 000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2 090 393,33 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в сумі 2 063 211,96 грн.
Судами попередніх судових інстанцій також встановлено, що:
- позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення кредитних коштів, в тому числі, їх розмір та порядок нарахування, посилався на Договір, банківські виписки та розрахунок заборгованості;
- на підтвердження позовних вимог позивач надав копію Договору, на зворотній стороні якого зазначені сторони, які мали його підписати: Банк, Товариство (позичальник) та приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (поручитель);
- в пункті А.1 цього договору зазначено вид кредиту - овердрафтовий кредит;
- в пункті А.2 Договору зазначено, що розмір кредитного ліміту овердрафту по цьому договору (ліміт) становить 1 922 500,00 грн.;
- крім того, відповідно до пункту А.2.2 Договору розмір ліміту, зазначеного в пункті А.2 цього договору може бути зменшений необмежену кількість разів без підписання договорів про внесення змін до цього договору (якщо інше не буде погоджено сторонами) при зменшенні оборотів грошових коштів по поточним рахункам позичальника, відкритим у Банку, про що Банк направляє позичальнику повідомлення Банка у встановленому пунктом А.2 порядку. При збільшенні оборотів грошових коштів по поточним рахункам позичальника, відкритим у Банку, діючий ліміт може бути збільшений необмежену кількість разів, але в будь-якому випадку не більше суми ліміту, зазначеної в пункті А.2 Договору, про що Банк направляє позичальнику повідомлення Банка у встановленому пунктом А.2 порядку.
Судами встановлено, що Банк надав суду Договір, який не підписаний жодною стороною та без відтисків печаток вказаних у ньому сторін.
Крім того, Банк надав суду копію окремого документу від Договору, в якому вказані: предмет договору (овердрафтового кредитування); права і обов`язки сторін; забезпечення зобов`язань позичальника; порядок розрахунків; відповідальність сторін; строк дії договору; порядок зміни дії договору та інші умови (зокрема, згідно з пунктом 6.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами). Проте, цей окремий від Договору документ також не підписаний жодною із сторін (ані Банком, ані Товариством, ані приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах") та не містить відтисків їх печаток.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на підставі наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити обставини досягнення згоди Банком та Товариством, у зв`язку з чим позивачем не доведено ані факту укладення Договору, ані факту ознайомлення відповідача з окремим документом до Договору (у тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису).
Також судом першої інстанції зазначено, що Банк не надав суду доказів видачі Товариству кредиту (платіжні доручення або меморіальні ордери тощо), оскільки надані Банком копія виписки за період з 17.12.2016 по 16.01.2017 та три копії виписок за період з 17.01.2017 по 21.11.2018 не оформлені у відповідності до вимог нормативних актів Національного Банку України, а, отже, не можуть вважатися належними та допустимими електронними або письмовими доказами по справі. Доданий до позову розрахунок заборгованості жодним чином не обґрунтований, тому не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу надання Товариству грошових коштів за Договором та розміру заборгованості, у випадку її наявності.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження укладання з відповідачем Договору, узгодження ними всіх істотних умов, видачі відповідачу кредиту у сумі, зазначеній у позові, та підстав дострокового стягнення заборгованості, що, в свою чергу, стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено таке.
Позивач в додатках до апеляційної скарги надав скріншот з сайту банка АЦСК щодо перевірки підписання Договору ЕЦП та електронної печатки Товариства.
Суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, зазначив, що позивач не звертався з клопотанням про залучення даного документа до матеріалів справи та не вказав поважних причин неподання такого доказу до суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що, в даному випадку, позивачем неналежним чином оформлено документи, які додані до позову, що фактично позбавило суд правової можливості у встановлений законом процесуальний спосіб перевірити всі умови Договору, на які йдеться посилання у позовній заяві. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у даній справі позивачем не доведено поважності причин неподання суду першої інстанції для дослідження повного, підписаного сторонами Договору, за яким останній просить стягнути заборгованість у розмірі 1 563 000,00 грн.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
частини перша, друга статті 11:
- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;
частини перша, друга статті 207:
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою;
частина перша статті 626:
- договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
частина перша статті 627:
- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
частина перша статті 628:
- зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;
частини перша, друга статті 638:
- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;
- істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
частина друга статті 639:
- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася;
частини перша статті 1049:
- позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором;
частини перша, третя статті 1054:
- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти;
- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом;
Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг":
стаття 5:
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа;
- склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством;
- електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму;
- візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною;
стаття 6:
- для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис;
- накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа;
- відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги";
- використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах;
стаття 7:
- оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги";
- у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа;
- якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу;
- оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії;
- електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом;
- копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Закон України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):
стаття 1:
- електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;
підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;
стаття 4:
- електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів;