ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2589/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (головуючий - Зубченко І. В., судді Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Печенізької районної державної адміністрації Харківської області,
про скасування рішення про державну реєстрацію.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" (далі - ТОВ "ВОЯЖОР", Товариство) про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. від 18.06.2019 (індексний номер 47394896) про державну реєстрацію змін до об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ."А-1" по вул. Жутівській, 118 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 1452243363101) (далі - рішення держреєстратора від 18.06.2019, оспорюване рішення), з посиланням на положення статей 321, 374 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 6, 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 2, 3, 5, 18, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) у порушення вимог закону самочинно побудовані навіси літ. "Б-1", літ. "Г-1", літ. "Д-1" (далі - спірні об`єкти, спірні навіси) внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без прийняття їх до експлуатації; 2) зміни внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) на підставі довідки від 25.04.2019 № 106 і технічного паспорту від 25.04.2019, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "НТБ Київ" (далі - ТОВ "НТБ Київ"), тоді як відповідач не надавав державному реєстратору інші документи, необхідні для внесення змін до Реєстру, тобто реєстрація змін до об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 1452243363101) по вул. Жутівській, 118 у м. Харкові з додаванням спірних навісів взагалі проведена без будь-яких правових підстав; 3) у зв`язку з проведеною реєстраційною дією спірні об`єкти набули статусу нерухомого майна в обхід порядку прийняття об`єктів містобудування в експлуатацію, внаслідок чого на теперішній час Міськрада позбавлена можливості вжиття будь-яких заходів державного архітектурно-будівельного контролю стосовно спірних навісів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 (суддя Жиляєв Є. М.) позов задоволено повністю.
4. Рішення мотивоване положеннями статей 16, 181, 182, 331, 334 ЦК України, статей 26, 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 3, 5, 18, 31 Закону України № 1952 (в редакції, чинній до 16.01.2020), пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), з урахуванням яких місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) у забудовника (відповідача) відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних навісів до експлуатації, у зв`язку з чим реєстрація прав на них проведена з порушенням вимог чинного законодавства; 2) зареєструвавши право власності на спірні об`єкти, Товариство фактично оминуло законодавчо встановлену процедуру будівництва, чим позбавило контролюючі органи можливості будь-якого реагування; 3) станом на момент складання Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міськради (далі - Інспекція) акта перевірки від 20.06.2019 № 434/461-А у Реєстрі вже були зареєстровані відомості про спірні навіси і тим самим державою визнано право власності на них, а у такому випадку перевірка обмежується порівнянням зареєстрованих прав на об`єкт з його фактичною конфігурацією, оскільки Інспекція не наділена повноваженнями перевіряти об`єкт будівництва після проведення державної реєстрації прав на нього.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Постанова мотивована положеннями статей 13, 15, 16 ЦК України і статей 4, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які апеляційний суд виходив з того, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами чинного законодавства та не спроможний призвести до відновлення порушеного права, а також позивач не довів належними доказами порушення відповідачем прав і законних інтересів Харківської міськради як власника земельної ділянки та органу, якому делеговано повноваження зі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статті 376 ЦК України, статей 80, 83, 152 ЗК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 26, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) та статей 73, 74, 76, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 916/82/18 (з подібного спору) правового висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, що зумовлено відсутністю документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) суд апеляційної інстанції також не врахував викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: а) від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 правового висновку про те, що у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав; такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації; б) від 06.06.2018 у справі № 826/12559/16, від 13.11.2018 у справі № 826/12122/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 15.05.2019 у справі № 815/993/18, від 03.07.2019 у справі № 201/835/16-ц правового висновку про те, що визнання незаконними (протиправними) рішень суб`єкта владних повноважень, які особа (права якої порушено) вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, є способом захисту її цивільних прав та інтересів; в) від 19.06.2019 у справі № 823/216/17, від 04.09.2019 у справі № 814/378/16 правового висновку про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна; 3) існує необхідність відступити від правової позиції щодо застосування положень статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16.01.2020) у подібних правовідносинах, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, зважаючи на те, що у зв`язку із викладенням статті 26 Закону України № 1952 у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, станом на час ухвалення оскаржуваної постанови зазначений закон вже не визначав такого способу захисту порушених прав та інтересів позивача як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, отже, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною Законом України № 1952; 4) оспорюване рішення стосувалося змін до існуючих записів про вже зареєстровані речові права та жодним чином не мало наслідком створення нових записів, тобто позивач жодним чином не ставив під сумнів законність внесення первинних записів до Реєстру, вказуючи лише на протиправність внесених змін до цих записів; 5) зазначений спір виник у зв`язку із захистом Харківською міськрадою прав територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку, на якій Товариство неправомірно збільшило загальну площу її забудови на 1309,1 м2 за рахунок спорудження спірних навісів без дозволів Міськради.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
22.06.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на іншу дату з причин хвороби і перебування на стаціонарному лікуванні директора ТОВ "ВОЯЖОР" ОСОБА_3, який бажає взяти безпосередню участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання як необґрунтоване, оскільки заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання Верховного Суду іншого повноважного представника Товариства - адвоката Леонової Т. О., яка вже приймала участь у засіданні суду апеляційної інстанції та направляла до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" адвокатський запит щодо надання інформації стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому чинний ГПК України не передбачає обов`язку сторони брати участь у судовому процесі виключно у порядку самопредставництва, а також не обмежує кількість представників учасника справи.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 922/2589/19, призначено розгляд справи у судовому засіданні, а також зазначено, що про дату і час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020 визначено 23.06.2020 датою розгляду касаційної скарги Харківської міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 922/2589/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. Рішенням Харківської міськради від 27.02.2008 № 34/08 Товариству з обмеженою відповідальністю "Іннтект" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,42 га по вул. Жутівській, 118, (Жовтневий район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."А-1", проте вказане рішення не було реалізовано.
Відтак земельна ділянка за цією адресою перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
12. Інспекцією на підставі наказу від 02.01.2019 № 1 та звернення ОСОБА_4 від 26.04.2019 (направлення від 03.06.2019 № 434-Н; направлення від 18.06.2019 № 461-Н) проведено позапланову перевірку на об`єкті: "Об`єкт будівництва по вул. Жутівській, 118, у м.Харкові" (термін перевірки з 04.06.2019 до 18.06.2019, з 19.06.2019 по 20.06.2019)
З акта перевірки від 20.06.2019 № 434/461-А вбачається, що Інспекцією питання щодо дотримання містобудівного законодавства не розглядалося, про що зазначено у розділі VI Акту "Перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю)". У графі "відповіді на питання" у всіх рядках стоїть відмітка про те, що питання "не розглядалося".
13. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру щодо об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1452243363101) нежитлова будівля літ."А-1" загальною площею 352,4 м2 по вул. Жутівській, 118 у м. Харкові належить на праві приватної власності ТОВ "ВОЯЖОР" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ВОЯЖОР" від 23.11.2017.
14. 18.06.2019р. у Державному реєстрі зареєстровані наступні зміни: до нежитлової будівлі літ."А-1" площею 352,4 м2 за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 118 додано: навіс літ."Б-1", навіс літ."Г-1" та навіс літ."Д-1".
Зазначена реєстраційна дія проведена державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С. В. (індексний номер рішення: 47394896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452243363101).
15. Відповідні зміни внесені до Реєстру на підставі довідки від 25.04.2019 № 106 і технічного паспорту від 25.04.2019, виданих ТОВ "НТБ Київ". Інші документи для внесення змін до Реєстру державному реєстратору не надавалися.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
17. Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
18. Частиною 2 статті 5 Закону України № 1952 (в редакції, чинній на час прийняття рішення держреєстратора від 18.06.2019) передбачено, що у разі якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
19. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час прийняття рішення держреєстратора від 18.06.2019) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Таким чином, проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна має передувати прийняття його до експлуатації.
20. Частинами 1, 2 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час прийняття рішення держреєстратора від 18.06.2019) встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).
21. Згідно з пунктом 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
22. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
23. Частинами 3 і 5 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній на час прийняття рішення держреєстратора від 18.06.2019) передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
24. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє як такі, що не мають істотного значення для справи, доводи скаржника про те, що оспорюване рішення стосувалося змін до існуючих записів про вже зареєстровані речові права та жодним чином не мало наслідком створення нових записів, тобто позивач жодним чином не ставив під сумнів законність внесення первинних записів до Реєстру, вказуючи лише на протиправність внесених змін до цих записів.
25. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 916/82/18 (з подібного спору) правового висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, що зумовлено відсутністю документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, оскільки предмет і підстави позову, фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та їх правове регулювання у цій справі та справі № 916/82/18 є однаковими, а відтак свідчать про виникнення спорів у зазначених справах з подібних правовідносин.
26. Водночас Верховний Суд не може погодитися з передчасним висновком суду апеляційної інстанцій про недоведеність порушення прав позивача як власника земельної ділянки внаслідок прийняття рішення держреєстратора від 18.06.2019 з огляду на таке.
27. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).