УХВАЛА
01 липня 2020 року
м. Київ
Провадження № 13-54 зво 20
Велика ПалатаВерховногоСудуускладі:
судді - доповідача Єленіної Ж. М.,суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р.,Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 рокуі
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається із заяви, яка надійшла та зареєстрована Верховним Судом 30 червня 2020 року, вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у державних установах, на строк 3 роки з конфіскацією 1/6 частини майна, яке є його власністю. Цим же вироком ОСОБА_1 виправдано за ч. 2 ст. 368 КК України за епізодами одержання хабаря від ОСОБА_2 у 2008 році та ОСОБА_3 у 2010 році, а також за ч. 2 ст. 375 КК України за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Столярука В. В. задоволено частково, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, скасовано вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року) за епізодом одержання ним 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_3 у розмірі 3 500 грн, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані всі можливості їх отримати. Арешт на майно ОСОБА_1, накладений в межах цього кримінального провадження, скасовано. Процесуальні витрати вирішено віднести за рахунок держави. В решті вирок суду залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) від 10 червня 2020 рокукасаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,задоволено частково. Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в частині скасування вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо визнання ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року) за епізодом одержання 23 червня 2010 року хабаря від ОСОБА_3 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати, скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В іншій частині судове рішення залишено без зміни.
Не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою, в якій ставить питання про перегляд та скасування постановиКасаційного кримінального суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник висловлює незгоду з обставинами кримінального провадження, встановленими в ухваленому щодо нього судовому рішенні, вказує на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та порушення його прав і гарантій.
Перевіривши доводи, наведені у заяві, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Пунктом 1 ч. 2 ст. 45 цього Закону встановлено, що Велика Палата лише у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.