У Х В А Л А
22 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 42/254
Провадження № 12-32гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджестік",
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк",
Акціонерне товариство "РВС Банк",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденграунд",
Компанія Пресан ЛТД
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 42/254
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік"
до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"
про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджестік" (далі - ТОВ "Меджестік", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк", відповідач) про визнання недійсними кредитного договору від 18 травня 2007 року № 6/42353/Н-191206/К, а також іпотечних договорів від 18 травня 2007 року № 15/42353/Н-150206/І та № 14/42353/Н-150206/І.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Меджестік" зазначило, що 18 травня 2007 року між позивачем та відповідачем, як правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), укладено кредитний договір № 6/42353/Н-191206/К за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу кредит з лімітом до 30000000 доларів США, а відповідач, у свою чергу, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом; також між сторонами спору 18 травня 2007 року укладено іпотечні договори № 15/42353/Н-150206/І та № 14/42353/Н-150206/І, відповідно до яких на забезпечення виконання кредитних зобов`язань позивачем передано відповідачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,0882 га та будівлю торгівельно-офісного центру площею 5591,2 кв.м. по провулку Рильському, 6 у місті Києві.
Господарський суд міста Києва рішенням від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2011 року, позов задовольнив частково; визнав недійсними іпотечні договори від 18 травня 2007 року № 14/42353/Н-150206/І та № 15/42353/Н-150206/І, укладені між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ТОВ "Меджестік"; у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору 18 травня 2007 року № 6/42353/Н-191206/К відмовив.
Судом першої інстанції встановлено, що генеральний директор ТОВ "Меджестік" при укладенні 18 травня 2007 року спірних іпотечних договорів про передачу нерухомого майна позивача в іпотеку відповідачу діяв на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Меджестік" від 15 травня 2007 року, оформленого протоколом № 15/05, яке в подальшому було визнано недійсним рішенням суду від 26 вересня 2011 року у господарській справі № 62/56, що набрало законної сили.
Відмовляючи в позові в частині визнання недійсним кредитного договору, місцевий суд виходив із встановлених обставин наявності у генерального директора ТОВ "Меджестік" Бондара В. М. повноважень на укладення від імені товариства спірного договору в силу наданих йому повноважень керівника юридичної особи - позивача відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункту 10.6.4 пункту 10 статуту ТОВ "Меджестік" в редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину (18 травня 2007 року).
Вищий господарський суд України постановою від 14 лютого 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року залишив без змін.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року про часткове задоволення позову, прийняте по суті спору у справі №42/254, набрало законної сили.
27 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" (далі - ТОВ "Голденграунд", скаржник) як особа, що не брала участі у розгляді цієї справи, однак, яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року, в якій просило поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати частково рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними іпотечних договорів від 18 травня 2007 року, укладених між ТОВ "Меджестік" та АКБ "ТАС-Комецбанк".
На обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" зазначило, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, оскільки місцевим судом визнано недійсними іпотечні договори, якими було забезпечено виконання зобов`язань ТОВ "Меджестік" за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18 травня 2007 року, у зв`язку з чим єдиним дійсним забезпеченням виконання кредитних зобов`язань позивача залишилася іпотека майнового поручителя ТОВ "Голденграунд" відповідно до іпотечного договору від 31 березня 2009 року; на даний час правонаступником прав кредитора (відповідача) у зобов`язаннях за кредитним договором від 18 травня 2007 року та договорами забезпечення від 18 травня 2007 року та від 31 березня 2009 року є АТ "РВС Банк".
Скаржник зауважив, що його не було повідомлено про розгляд цієї справи та не залучено до участі у справі, в той час як результат розгляду спору про визнання недійсними іпотечних договорів від 18 травня 2007 року прямо впливає на права та обов`язки ТОВ "Голденграунд", яке, як майновий поручитель, на момент передання належного йому нерухомого майна в іпотеку банку за іпотечним договором від 31 березня 2009 року не мало жодних сумнівів щодо можливості повного погашення основним боржником ТОВ "Меджестік" кредитної заборгованості за рахунок майна, переданого одержувачем кредиту в іпотеку банку за спірними іпотечними договорами від 18 травня 2007 року, вартість якого у декілька разів перевищувала суму кредитної заборгованості ТОВ "Меджестік" за оспорюваним кредитним договором.
За клопотанням ТОВ "Голденграунд" Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 2 січня 2019 року поновив строк на подання апеляційної скарги, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25 січня 2019 року за заявою АТ "РВС Банк" замінив відповідача у справі з ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - АТ "РВС Банк"; прийняв відмову ТОВ "Меджестік" від позову у цій справі; визнав не чинним рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року; провадження у цій справі закрив.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 10 жовтня 2019 року за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД, як нового власника іпотечного майна, що передавалось іпотекодавцем - ТОВ "Меджестік", ухвали Північного апеляційного господарського суду 2 січня 2019 року та 25 січня 2019 року скасував, справу у скасованій частині направив на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28 листопада 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року, зазначивши про те, що рішення місцевого господарського суду, яке вже переглядалося судами апеляційної (28 грудня 2011 року) та касаційної (14 лютого 2012 року) інстанцій і набрало законної сили, не може бути повторно переглянуто апеляційним судом в порядку статті 272 ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, оскільки чинним на дату прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 15 листопада 2011 року процесуальним законом (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не було передбачено права на повторний апеляційний перегляд судового рішення, в тому числі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо суд вирішив питання про її права та обов`язки.
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року, ТОВ "Голденграунд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.
ТОВ "Голденграунд" вказувало на помилковість висновків апеляційного суду про не допуск апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва суду 15 листопада 2011 року у цій справі до апеляційного розгляду внаслідок порушення апеляційним судом статей 11, 236, 254, 261, 272 ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року та призначив скаргу до розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 травня 2020 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у справі № 667/3883/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 18 березня 2020 року скасував оскаржувані судові рішення (рішення від 1 жовтня 2015 року й ухвалу від 7 вересня 2018 року) та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 7 вересня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку з перегляду прийнятого по суті спору рішення місцевого суду від 24 липня 2015 року (тобто до набрання чинності з 15 грудня 2017 року Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Верховний Суд, зокрема, зазначив, що порядок розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи, врегульовано статтею 370 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). При цьому суд не розмежовував за часовим критерієм можливість застосування статті 370 ЦПК України у разі повторного оскарження рішень місцевих судів, прийнятих як до, так і після 15 грудня 2017 року.