Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа №761/1091/18
провадження №61-2437св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство освіти і науки України,
відповідач - державне підприємство "Інфоресурс",
у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), державного підприємства "Інфоресурс" (далі - ДП "Інфоресурс"), в якому просив стягнути з ДП "Інфоресурс" середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року в сумі 127 046,16 грн, компенсацію за щорічні невикористані відпустки з 10 грудня 2014 року по 01березня 2018 року, матеріальну допомогу на оздоровлення з 10 грудня 2014 року по 01 березня 2018 року, винагороду за підсумками роботи за 2014-2017 роки, винагороду за вислугу років за 2014-2017 роки відповідно до діючого на підприємстві положення про оплату праці.
Позов мотивовано тим, що 20 серпня 2012 року між Міністерством освіти і науки України та позивачем укладено контракт, за умовами якого останнього призначено директором ДП "Інфоресурс" на п`ять років з 20 серпня 2012 року по 20 серпня 2017 року. 30 січня 2014 року до контракту укладено додаткову угоду №1.
Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України №270-к від 02 липня 2016 року позивача звільнено з роботи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року позивача поновлено на посаді з 02 липня 2016 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць було допущено до негайного виконання.
Позивач неодноразово звертався до МОН України із заявами про поновлення на роботі, про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та із заявою про звільнення за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. Станом на момент звернення до суду з позовом позивача не поновлено на посаді.
01 березня 2018 року МОН України винесено наказ №77-к від 01 березня 2018 року про поновлення позивача на посаді з 02 липня 2016 року та його звільнення на підставі наказу №82-к.
Оскільки позивача не поновлено на посаді негайно, як передбачено чинним законодавством, то на підставі положень статті 236 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року, що становить 148 робочих днів х 858,42 грн = 127 046,16 грн.
Відповідно до пункту 18 розділу 3 контракту позивачу мала бути надана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів та матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку.
Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату грошових коштів за невикористані відпустки 2014-2017 років та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення. За період з 11 грудня 2014 року по 01 березня 2018 року позивач має 97 календарних днів відпустки, з якої не використав жодного дня. Тому компенсація за невикористані дні відпусток становить 97 днів х 858,42 грн = 83 266,74 грн.
Відповідач виплатив компенсацію за невикористані відпустки за період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року в сумі 40 762,92 грн, проте позивач не погоджується із зазначеними сумами.
Матеріальна допомога на оздоровлення за період з 10 грудня 2014 року по 01 березня 2018 року позивачем розрахована: 97 днів (чотири роки):30 днів щорічної відпустки х 17 168,42 грн (середньомісячна заробітна плата) = 55 511,22 грн.
Відповідно до пункту 17 розділу 3 контракту, позивачу мала виплачуватись винагорода за підсумками роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення про оплату праці та винагорода за вислугу років, що згідно розрахунку позивача становить 4 х 17 168,42 грн = 68 673,68 грн (винагорода за підсумками роботи за 2014-2017 роки) та 5 400 грн (посадовий оклад) х 2,5 (стаж роботи більше 10 років) х 4 = 54 000 грн (щорічна винагорода за вислугу років).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року у складі судді Притули Н. Г. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Інфоресурс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 126 187,74 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року у розмірі середньомісячного заробітку за кожен рік роботи; винагороду за підсумками роботи за 2014 рік в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 ; винагороду за підсумками роботи за 2015 рік в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 ; винагороду за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 70 % середньомісячного заробітку ОСОБА_1
Стягнуто з ДП "Інфоресурс" на користь держави судовий збір в сумі 1 261,87 грн.
Оскільки в резолютивній частині рішення суду не було вказано суми, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, не вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, 19 червня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва в справі було ухвалено додаткове рішення.
Стягнуто з ДП "Інфоресурс" на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року у розмірі середньомісячного заробітку за кожен рік роботи, що становить 51 505,20 грн; винагороду за підсумками роботи за 2014 рік у розмірі посадового окладу ОСОБА_1, що становить 5 400 грн; винагороду за підсумками роботи за 2015 рік у розмірі посадового окладу ОСОБА_1, що становить 5 400 грн; винагороду за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 70 % середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , що становить 12 017,88 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 962,82 грн.
Стягнуто з ДП "Інфоресурс" на користь держави судовий збір в сумі 743,23 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року винесений лише 01 березня 2018 року, ОСОБА_1 має право на стягнення з ДП "Інфоресурс" середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по 01 березня 2018 року. Позивач має право на гарантії, передбачені трудовим контрактом, зокрема, на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року винагороди за підсумками роботи за 2014, 2015, 2016 роки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем нараховано і виплачено позивачу компенсацію за 81 дні щорічної відпустки. Суд не погодився з позивачем, що компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки становить 97 днів (з 10 грудня 2014 року по 01 березня 2018 року), оскільки є нескасованим наказ Міністерства освіти та науки України від 01 березня 2018 року про звільнення позивача з 20 серпня 2017 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Інфоресурс" задоволено. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказом Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді директора ДП "Інфоресурс" з 02 липня 2016 року на умовах контракту від 20 серпня 2012 року, а наказом від 01 березня 2018 року Міністерства освіти і науки України у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 20 серпня 2012 року його звільнено з посади директора Державного підприємства "Інфоресурс" з 20 серпня 2017 року. При цьому в п. 2 наказу №82-к від 01 березня 2018 року зазначено, що ДП "Інфоресурс" необхідно забезпечити видачу позивачу трудову книжку і провести з ним розрахунок.
На підставі вказаного наказу ДП "Інфоресурс" ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за період з 03 серпня 2017 року по 20 серпня 2017 року, тобто до дати закінчення укладеного контракту.
ДП "Інфоресурс" здійснило всі належні ОСОБА_1 виплати за вказаний період 06 березня 2018 року, а тому у суду були відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за вказаний період.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із закінченням строку контракту 20 серпня 2017 року, у суду були відсутні підстави для стягнення середнього заробітку згідно зі статтею 236 КЗпП України за період з 20 серпня 2017 року по 01 березня 2018 року.
Видання Міністерством освіти і науки України наказу про поновлення на роботі позивача 01 березня 2018 року не є підставою для нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 по день видання наказу відповідно до положень статті 236 КзпП України, оскільки позивач працював в ДП "Інфоресурс" за контрактом, який діяв до 20 серпня 2017 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП "Інфоресурс" матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року, а також винагороди за підсумками роботи за 2014, 2015, 2016 роки.
Пунктом 18 укладеного з ОСОБА_1 контракту передбачено, що керівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Оплата відпустки проводиться виходячи з його середнього заробітку, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відпустки керівнику надається матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі його середньомісячного заробітку.
Відповідно до вказаних положень контракту надання керівнику матеріальної допомоги на оздоровлення можливе лише у разі надання йому відпустки.
У період з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2017 року ОСОБА_1 відпустка не надавалася.
Пунктом 17 контракту передбачено, що керівнику можуть виплачуватись: винагорода за підсумками роботи за рік відповідно до діючого колективного договору на підприємстві; винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення про оплату праці.
ОСОБА_1 фактично не працював на підприємстві з 10 грудня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є помилковими. Судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, залишене без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року, позивача поновлено на посаді директора ДП "Інфоресурс" з 02 липня 2017 року, яке МОН України виконало лише 01 березня 2018 року та в цей же день видало наказ про звільнення позивача з займаної посади з 20 серпня 2017 року на підставі підпункту "б" пункту 26 контракту за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.
Апеляційним судом не враховано, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статей 21, 47, 116, 117, 233, 235 КЗпП України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ДП "Інфоресурс", заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.