Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 509/3252/16-ц
провадження № 61-636св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року у складі судді Гандзій Д. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, посилаючись на те, що йому та відповідачу належить на праві власності по 1/2 частині земельної ділянки загальною площею 0,2490 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 . Однак він позбавлений можливості належним чином володіти вказаним майном, оскільки між сторонами існують розбіжності щодо користування земельною ділянкою. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,2490 га згідно з другим варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи від 10 квітня 2017 року № 08/16, а саме - виділити йому в натурі 1/2 частину вказаної ділянки (площею 1 245 кв. м), яка розташована з приляганням до фасадної та лівої бічної межі, що включає площу, зайняту частиною житлового будинку під літ. "А, а, а-1" (приміщення 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-5; 1-8; 1-9; 1-4 та частину приміщень 1-6; 1-10; 1-12), сарай-навіс під літ. "В", гараж під літ. "Б".
ОСОБА_2 позов визнала частково, просила виділити ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 1 245 кв. м згідно з першим варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи, а саме - з приляганням до фасадної, правої бічної, лівої бічної та задньої меж, що включає площу, зайняту частиною житлового будинку під літ. "А, а-1" (приміщення 1-11; 1-13 та частину приміщень 1-6; 1-10; 1-12), прибудовою під літ. "а-2", приміщення 1-7, альтанкою під літ. "Г" та басейном "ІІ". При цьому пояснила, що на її утриманні перебуває син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який має першу групу інвалідності та у зв`язку з цим потребує постійного стороннього догляду. Їй як особі похилого віку буде легше ввести в експлуатацію частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці, яку просить виділити собі позивач, зважаючи на те, що там вже підведені газо- та водопостачання і прокладена електромережа.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково. Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину із земельної ділянки загальною площею 0,2490 га (кадастровий номер 5123782200:02:002:0338) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, а саме - ділянку площею 1 245 кв. м, яка розташована з приляганням до фасадної, правої бічної, лівої бічної та задньої меж, що включає, у тому числі, площу, зайняту частиною житлового будинку під літ. "А, а-1" (приміщення 1-11; 1-13 та частину приміщень 1-6; 1-10; 1-12), прибудовою під літ. "а-2", приміщення 1-7, альтанкою під літ. "Г" та басейном "ІІ", з межами, що відокремлюють ділянку: від фасадної межі земельної ділянки з точки, розташованої з відступом 16,20 м від правої бічної межі, довжиною 17,75 м; поворот праворуч довжиною 9,17 м; поворот ліворуч довжиною 1,5 м і далі по осям міжквартирних перегородок, які розділяють житловий будинок на дві квартири по всій довжині; далі, по прямій лінії продовження довжиною 9,25 м; поворот ліворуч довжиною 30 м до перетину з лівою бічною межею до точки, розташованої з відступом 21,30 м від задньої межі земельної ділянки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є особою похилого віку та має на утриманні сина з інвалідністю першої групи, який потребує постійного стороннього догляду, доцільним буде виділити ОСОБА_1 1/2 частку із спірної земельної ділянки за першим варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи. Такий розподіл земельної ділянки жодним чином не порушуватиме прав співвласників та буде відповідати якнайкращим інтересам відповідача, яка є бабусею позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Запропонований експертом другий варіант розподілу спірної земельної ділянки відповідав якнайкращим інтересам обох сторін, оскільки у випадку його застосування відповідач змогла б швидше ввести частину домоволодіння в експлуатацію.
У березні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Овідіопольського районного суду Одеської області.
23 лютого 2018 року справа № 509/3252/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належала на праві власності земельна ділянка площею 0,2490 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 розпочав будівництво житлового будинку та господарських споруд, однак за життя не встиг ввести ці об`єкти в експлуатацію.
Спадкоємцями першої черги майна померлого ОСОБА_1, які прийняли спадщину в установленому законом порядку,є його мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 липня 2015 року, виданого Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою, кожна із сторін в цій справі є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0,2490 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 10 квітня 2017 року № 08/16 експертом Сікорською О. А. запропоновано два варіанти поділу спірної земельної ділянки (без відступу від рівності часток співвласників) з урахуванням всіх наявних на ній самочинних будівель і споруд.