Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 759/14654/19
провадження № 61-18303св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Президент України Зеленський Володимир Олександрович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року у складі судді Марко Я. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського В. О. про бездіяльність Президента України, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що держава зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Проте в порушення вимог статті 40 Конституції України та статті 20 Закону України "Про звернення громадян" Президент України Зеленський В. О. не дав відповідей на подані ним 22 червня та 09 липня 2019 року електронні звернення, у зв`язку з чим за таку бездіяльність має нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги пов`язані зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тому цей спір має публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки розгляд справ щодо оскарження дій чи бездіяльності Президента України віднесено до адміністративної юрисдикції, то суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили предмет спору, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що заявлені ним вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва.
02 грудня 2019 року справа № 759/14654/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського В. О., предметом якого є бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Президента України, яка полягає в ненаданні відповідей на електронні звернення позивача у строки, визначені Законом України "Про звернення громадян", у зв`язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 2 000 000 грн.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
За загальним правилом в порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.