Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа №658/1379/18
провадження №61-9896св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Под`ячевої І. Д. та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів Чорної Т. Г., Вейтас І. В., Пузанової Л. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння транспортного засобу Infiniti G35, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи було встановлено, що з квітня 2018 року власником спірного майна є ОСОБА_2,у зв`язку з чим, позивачем був пред`явлений позов до ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач з 2007 року був власником транспортного засобу Infiniti G35, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2014 року у справі про поділ спільного майна подружжя, право власності на зазначений автомобіль визнано за колишньою дружиною ОСОБА_3, яка у зв`язку з реєстрацією нового шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 .
На підставі судового рішення право власності на спірне майно за позивачем було припинене та в подальшому зареєстровано за ОСОБА_3, яка здійснила відчуження транспортного засобу третім особам, останнім власником якого є ОСОБА_2 . У зв`язку з перереєстрацією права власності на транспортний засіб змінено його державний номер на НОМЕР_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду від 27 лютого 2014 року були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції і на теперішній час є нерозглянутою.
Посилаючись на те, що спірний автомобіль вибув з володіння власника поза його волею на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано,
ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 388 ЦПК України просив витребувати спірний транспортний засіб з незаконного володіння ОСОБА_2, визначивши при цьому, що рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 та подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що для застосування положень статей 387,388 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є єдиним власником майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами.
Оскільки спірний транспортний засіб був придбаний в період шлюбу і позивачем належними та допустимим доказами не доведено одноособове право власності на спірний автомобіль та зважаючи статус цього майна, як майна яке є спільною сумісною власністю, частки сторін в якому є рівними, суди виходили з того, що позивач не може витребувати неподільне майно, що унеможливлює задоволення позову в обраний ним спосіб - шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь автомобіля.
Скасування судового рішення, на підставі якого спірний транспортний засіб було зареєстровано ОСОБА_3, лише визначає статус цього майна, як спільне сумісне, оскільки позивачем цей факт не спростовано та не доведено протилежне.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не встановлено дату, умови передачі транспортного засобу ОСОБА_3 та умови і дату його повернення у власність ОСОБА_1 .
Так, транспортний засіб був переданий у тимчасове користування ОСОБА_3 на умовах повернення його за першою вимогою, при цьому строк користування не обумовлювався, а в подальшому умови користування транспортного засобу для ОСОБА_3 були змінені та стали оплатними, без права подальшого його продажу іншим особам, на що вона погодилась, але порушила домовленість з ОСОБА_1 та оформила автомобіль на себе.
Суд першої інстанції безпідставно відхилив усне клопотання сторони позивача про допит у якості свідків усіх осіб, які були в різний час власниками спірного транспортного засобу з метою з`ясування фіктивності продажу-купівлі транспортного засобу та підтвердження того, що транспортний засіб фактично залишився у ОСОБА_3 у користуванні, а юридично був переоформлений на інших осіб, з метою уникнення можливості повернути його дійсному власнику.
Суди дійшли помилкових висновків про неможливість витребування транспортного засобу з тих підстав, що останній належить на праві спільної сумісної власності. Суди не послалися на документи та відомості, які є доказами у цій справі та безпідставно зробили висновок, що позивач не надав доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на це майно. За відсутності будь-яких доказів та судових рішень суди зробили висновок, що транспортний засіб перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, а тому ОСОБА_1 є його співвласником.
Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення СК України та встановили, що спірний транспортний засіб є спільним майном подружжя, при цьому не врахували, що вказане майно ніколи таким не було. Суди дослідили обставини і докази, які не є предметом дослідження у цій справі та ухвалили необґрунтоване та немотивоване рішення.
Суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, відповідно до якої власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Суд першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду у подібних справах щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 523/10174/15-ц (провадження № 61-13532св18), від 22 січня 2019 року у справі № 145/145/17 (провадження № 61-10089св18), від 24 січня 2019 року у справі № 644/4991/16-ц (провадження № 61-26333св18), від 30 січня 2019 року у справі № 523/12520/15-ц (провадження № 61-14178св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 682/2005/16-ц (провадження № 61-15047св 18), від 13 лютого 2019 року у справі №557/1250/16-ц (провадження № 61-28831 св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 759/16661/15-ц (провадження № 61-19233св18), від 11 березня 2019 року у справі №310/7319/16-ц (провадження № 61-32872св18), від 27 березня 2019 року у справі № 263/11267/15-ц (провадження № 61-29131св18).
Заявник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не проголошували ухвалені ними рішення, а обмежились проголошенням лише їх вступної і резолютивної частин, чим порушили права сторін.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами