Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 295/5796/17
провадження № 61-44703св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30 травня 1995 року вона є власником 44/100 частин жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 частин вказаного будинку є відповідач
ОСОБА_2 .
Протягом більше ніж десяти років вона позбавлена можливості нормально користуватися своїм майном, оскільки відповідач недобросовісно користуючись своїми правами, встановила сарай та вбиральню безпосередньо перед вікнами
її частини будинку, чим порушила санітарні й будівельні норми, з приводу чого вона неодноразово зверталася до ряду компетентних органів, проте такі звернення не дали результату.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди
у користуванні земельною ділянкою розміром 0,0090 га, розташовану
за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення
її від вбиральні та сараю протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1 500,00 грн
на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2018 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розміром 0,0090 га, розташованою за адресою:
АДРЕСА_2 , шляхом звільнення її від вбиральні
та сараю протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн
на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем порушено право позивача на безпечне користування належним їй на праві власності нерухомим майном, чим завдано останній моральної шкоди, розмір якої з урахуванням вимог розумності та справедливості є достатнім у сумі 2 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем заявлено вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою розміром
0,0090 га, яка перебуває у комунальній власності міської ради та віднесена
до земель житлової і громадської забудови, факт порушення особистих прав
у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України позивачем не доведено
та не зазначено, яким чином розміщення господарських будівель на земельній ділянці міської ради порушує її право вільно користуватися власністю.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права
та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано, що предметом спору, який розглядається, є усунення перешкод позивачеві у користуванні належною їй земельною ділянкою, яка позбавлена можливості вільно користуватися своїм майном, внаслідок неправомірних
дій відповідача (розміщення вбиральні в безпосередній близькості від будинку). До того ж вбиральня і сарай знаходяться на земельній ділянці площею 0,0090 га комунальної власності, яка не належить відповідачу на праві власності,
а на території, яка не приватизована і перебуває у власності територіальної громади. Встановлення вбиральні перед вікнами частини будинку, що належить позивачу, порушує її права як землеволодільця, оскільки остання не може користуватися будинком та земельною ділянкою в нормальному режимі.
У зв`язку з викладеним позивач вимушена звертатися зі скаргами і заявами
до компетентних органів.
Зазначає також, що в обґрунтування позову нею наведено належні доводи та надано належні і допустимі докази на підтвердження факту наявності вбиральні та факту самовільного зайняття земельної ділянки, що судом апеляційної інстанції проігноровано та не захищено відповідно до вимог статей 317, 319, 321, 322, 383 ЦК України її порушене право власності, оскільки вона як власник позбавлена можливості нормально користування своїм майном внаслідок порушення відповідачем будівельних та санітарних норм, що спричиняє шкоду здоров`ю та завдає моральних страждань.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 1991 року є власником 44/100 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЖТ №122690 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0420 га.
Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить 43/100 частин будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2001 року серії НОМЕР_1 та 0,0436 га земельної ділянки за вказаною адресою відповідно до державного акта на право приватної власності на землю
від 08 серпня 2001 року серії IV-ЖТ № 044960.
Згідно з актом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області обстеження земельної ділянки від 21 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_2 на землях житлової та громадської забудови комунальної форми власності використовує земельну ділянку площею 0,0090 га під подвір`я. У зв`язку з викладеним відповідачу того ж дня вручено відповідний припис.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних
на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.