Постанова
Іменем України
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 751/5432/18-ц
провадження № 61-2007св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
треті особи: Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2018 року у складі судді Філатової Л. Б. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Губар В. С., Онищенко О. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), треті особи: Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк", про зобов`язання припинити зобов`язання щодо повернення кредиту.
Позов обґрунтовано тим, що 06 червня 2007 року між ним та ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є відповідач, був укладений кредитний договір на суму 35200 доларів США, строком до 05 червня 2027 року, зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами.
23 липня 2015 року між ним та банківською установою було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору (щодо зміни умов кредитування) з метою здійснення реструктуризації заборгованості за кредитним договором шляхом зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти на національну з можливістю подальшого прощення частини боргу. На час укладення додаткової угоди №1 сума заборгованості за кредитним договором становила 28780,58 доларів США. Згідно з додатковою угодою від 23 липня 2015 року № 1 грошові кошти надавались шляхом зарахування їх на поточний рахунок двома окремими траншами: транш у розмірі 374147,54 грн (транш 1) надавався на умовах сплати з 23 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно 12% річних, з 01 січня 2016 року та до дати закінчення дії договору - у розмірі 20% річних; транш в розмірі 387098,80 грн. (транш 2) надавався на умовах сплати з 01 січня 2016 року по дату закінчення дії договору 0.000001% річних.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7.8 укладеної додаткової угоди у разі виконання позичальником умов цього договору щодо сплати боргових зобов`язань за траншем 1 кредиту, сплати процентів за траншем 2 та інших платежів, передбачених договором за новим траншем, в строки та в порядку, що визначені умовами договору, але у будь-якому випадку за відсутності фактів прострочень зі сплати будь-яких платежів за новим траншем, банк зобов`язався з періодичністю та в обсягах, визначених ним самостійно, але не пізніше ніж 180 календарних днів після повної сплати боргових зобов`язань за траншем 1 кредиту, припиняти (припинити) зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту шляхом часткового чи повного прощення залишку основної заборгованості траншу 2. Таке прощення здійснюється банком на підставі його самостійного рішення та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору або окремих договорів прощення боргу. По факту прощення певної частини основної заборгованості за траншем 2 банк повідомляє клієнта письмово в порядку, передбаченому договором, або шляхом вручення відповідного повідомлення клієнту під розпис. Він виконав умови абзацу 1 пункту 4.7.8 укладеної додаткової угоди, звернувся до банківської установи з заявою про прощення залишку боргу, але відповідач відмовив у задоволенні його вимоги з посиланням на те, що банк знаходиться в стадії ліквідації, і така відмова є порушенням зобов`язань.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив зобов`язати ПАТ "Фідобанк" припинити зобов`язання щодо повернення кредиту за кредитним договором від 06 червня 2007 року шляхом прощення залишку основної заборгованості траншу 2 у розмірі 263142,31 грн та повідомити його про здійснене припинення указаного зобов`язання у передбаченому кредитним договором порядку.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із неможливості такого прощення боргу з дня початку процедури ліквідації банку, яка мала місце з 19 липня 2016 року в силу вимог статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відсутні підстави вважати, що умови додаткової угоди були виконані банком шляхом прощення залишку основної заборгованості траншу 2 до запровадження ліквідаційної процедури банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Цуканова С. Г., подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 06 червня 2007 року між позивачем та ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", був укладений кредитний договір на суму 35 200 доларів США, зі сплатою 12% річних, строком по 05 червня 2027 року.
23 липня 2015 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного кредитного договору, згідно з якою з метою здійснення реструктуризації заборгованості позивача за кредитним договором шляхом зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти на національну з можливістю подальшого прощення, позивачу шляхом зарахування на поточний рахунок був наданий новий транш у розмірі 761 246,34 грн: транш 1 в розмірі 374147,54 грн надавався на умовах сплати з 23 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно 12% річних, з 01 січня 2016 року та до дати закінчення дії договору - у розмірі 20% річних; транш 2 в розмірі 387098,80 грн надавався на умовах сплати з 01 січня 2016 року по дату закінчення дії договору 0.000001% річних.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7.8 укладеної додаткової угоди № 1 у разі виконання позичальником умов цього договору щодо сплати боргових зобов`язань за Траншем 1 кредиту, сплати процентів за Траншем 2 та інших платежів, передбачених договором за новим траншем, в строки та в порядку, що визначені умовами Договору, але у будь-якому випадку за відсутності фактів прострочень по сплаті будь-яких платежів за новим траншем більше ніж на 90 календарних днів, банк зобов`язався з періодичністю та в обсягах, визначених ним самостійно, але не пізніше ніж 180 календарних днів після повної сплати боргових зобов`язань за Траншем 1 кредиту, припиняти (припинити) зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту шляхом часткового чи повного прощення залишку основної заборгованості Траншу 2. Таке прощення здійснюється банком на підставі його самостійного рішення та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору або окремих договорів прощення боргу. По факту прощення певної частини основної заборгованості за Траншем 2 банк повідомляє клієнта письмово в порядку, передбаченому договором, або шляхом вручення відповідного повідомлення клієнту під розпис.
Позивач в період з липня 2015 року по 11 грудня 2017 року проводив оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на 12 грудня 2017 року заборгованість позивача перед ПАТ "Фідобанк" становила 263 142,31 грн, з яких: транш-1 - 0 грн.; транш 2 - 263 142,31 грн; заборгованість зі сплати щомісячних платежів відсутня, пеня відсутня.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", процедуру ліквідації розпочато з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 липня 2018 року №1836 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора", процедуру ліквідації продовжено з 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно.