Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 200/15961/17
провадження № 61-4725св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого
2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2050, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 1 400 000,00 доларів США, в свою чергу позичальник повинен виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 лютого 2028 року.
Пунктом 3.1 Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування Індивідуальної угоди встановлюється процентна ставка в розмірі 11,5 %.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та
ВАТ "Універсал Банк", згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, загальною площею 221,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, XXIV та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 22 червня 2005 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 2421
від 16 червня 2005 року.
В процесі виконання кредитного договору позивач зробив власний перерахунок заборгованості, за результатами якого з`ясував, що банком з боржника стягувалися відсотки за кредитом в розмірі 16,02 %, в той час коли у договорі процентна ставка була зафіксована в розмірі 11,5 % і тим самим було суттєво порушено права боржника.
ОСОБА_1 просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до кредитного договору від 21 лютого 2008 року № BL2050, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є
ПАТ "Універсал Банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин, який укладений між сторонами, не є нікчемним, і незгода позивача з розрахунком заборгованості щодо нарахування відсотків за даним договором не тягне за собою наслідків нікчемності правочину.
Постановою Дніпровського апеляційного від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи порушено норми процесуального права, зокрема: судом першої інстанції було прийнято відзив відповідача, який не містив доказів направлення копії відзиву іншим учасником справи; судом не була визнана дана справа, як справа незначної складності; порушено диспозитивність цивільного судочинства. Судами у справі не призначено експертизу. Розгляд справи в апеляційному суді вчасно не був розпочатий, у зв?язку з чим за п?ять хвилин до закінчення робочого часу представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із спливом робочого часу, оскільки представник має право на відпочинок. Проте, апеляційний суд розглянув справу о 19 год. 30 хв.
При укладенні спірного договору було порушено публічний порядок. За таких обставин він в силу статей 203, 204, 215 ЦК України є нікчемним.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, відмовлено.
Зупинено дію рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша стаття 1054 ЦК України).
Згідно із статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.