Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 319/559/18
провадження № 61-22758св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2019 року у складі судді Горбачова Ю. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Мотивуючи свої вимоги тим, що договір позики від 02 березня 2015 року та боргова розписка від 02 березня 2015 року, укладена на його виконання, на момент їх укладення не відповідали внутрішній волі позивача, вони не відповідали фактичним відносинам, що склалися між сторонами, були укладені ОСОБА_1 під впливом погроз з боку відповідача та його друзів, колег, знайомих з метою спонукання до їх укладення. ОСОБА_1 просив визнати договір позики
від 02 березня 2015 року та боргову розписку, укладену на його виконання
від 02 березня 2015 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня
2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня
2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому вказав, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно не застосовано до спірних правовідносин статтю 231 ЦК України. Судами не враховано обставини справи взагалі, не надано їм оцінки, судові рішення не містять належних доводів щодо оцінки обставин справи. Позивачем надано належні та допустимі докази здійснення на нього та його родину фізичного та психологічного впливу до укладення і при складення договору позики та боргової розписки, і безпосереднього причинного зв?язку між психологічним тиском та волевиявленням позивача.
Доводи інших учасників справи
28 січня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Куйбишевського районного суду Запорізької області.
21 січня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1/2015, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 готівкові грошові кошти в сумі 3 135 00,00 грн, що в еквіваленті становить
110 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути у порядку, визначеному пунктом 2 договору позики, а саме: не пізніше 01 грудня 2015 року - 50 % суми позики; не пізніше 01 лютого 2016 року (гранична дата строку повернення
позики) - залишок суми позики.
Згідно боргової розписки до Договору позики № 1/2015 від 02 березня
2015 року позивач підтвердив, що отримав від відповідача позику у вигляді готівкових коштів у сумі 3 135 000,00 грн, що в еквіваленті становить
110 000,00 доларів США за договором позики № 1/2015 від 02 березня 2015 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.