Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 439/497/17
провадження № 61-26564св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Бородійчук О. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтований тим, що 28 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрував своє право на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що крім ОСОБА_3 у спірній квартирі зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 , шлюб з яким розірвано рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2012 року. З квартири виписалася лише ОСОБА_3, а відповідач відмовився вчиняти такі дії.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив усунути перешкоди у його володінні, користуванні та розпоряджанні квартирою АДРЕСА_1 шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування даною квартирою; просив зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у цій квартирі, виселити з неї та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2018 року, позов задоволено; усунуто перешкоди ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпоряджанні квартирою АДРЕСА_1 шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування даною квартирою; виселено ОСОБА_2 з указаної квартири та знято з реєстраційного обліку; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що права позивача як власника спірної квартири, є порушеними та підлягають судовому захисту, оскільки відповідач не має права обмежувати права власника на цю квартиру. Суди виходили з того, що, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позову, оскільки суд не приймає рішення про зняття особи з реєстрації, цим займаються відповідні органи. Вказує, що вселився у спірну квартиру на законних підставах, квартира є єдиним житлом, іншого немає. Оскільки відповідач пенсіонер, тому не має змоги придбати чи винайняти інше житло. Крім того, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень одночасно надається інше житло, однак позивач не просив виселяти відповідача з наданням такого житла.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що відповідач є сторонньою для нього особою, який безпідставно користується квартирою та створює перешкоди у користуванні майном власнику. Крім того, з постанови про закінчення виконавчого провадження убачається, що боржник виселився самостійно з квартири.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу № 439/497/17 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 . У ній зареєстрований та проживає ОСОБА_2
28 липня 2016 року між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Кривіцькою М. А.
Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстровано 28 липня 2016 року, про що йому видано "Інформаційну довідку № 64805547 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна". Також ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію на квартиру.
З пояснень представника позивача ОСОБА_4 убачається, що ОСОБА_2 відмовляється знятися з реєстрації у квартирі. Даний факт не заперечується відповідачем ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку письмового провадження є правилом, визначеним у ЦПК України.
Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.