Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/15802/15-ц
провадження № 61-42894св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Мегабанк", ОСОБА_3,
третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2015 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк"; банк), ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання договору недійсним.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 05 вересня 2008 року між нею та банком укладений іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, згідно з умовами якого вона отримала кредит у розмірі 21 900 доларів США строком до 04 вересня 2018 року.
Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 березня 2008 року, та в якій вона проживала з дочкою - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 травня 2015 року під час примусового виконання рішення суду про виселення її та неповнолітньої дочки з квартири, яка є предметом іпотеки, без надання іншого житла, вона дізналась про те, що 26 січня 2015 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, право користування якою з народження мала дочка.
Посилаючись на те, що відповідачі уклали цей правочин без попереднього дозволу органу опіки та піклування у порушенням вимог Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", а також без урахування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", просила визнати його недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 січня 2015 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суди зробили висновки про те, що оспорений договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладення цього правочину мала право користування житлом, яке було постійним і єдиним місцем її проживання, у зв`язку з чим для укладення спірного договору необхідна була згода органу опіки та піклування.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди не врахували того, що купівля-продаж квартири відбувалася на підставі іпотечного договору, який на момент вчинення правочину був чинним, не надали належної правової оцінки тому факту, що саме ОСОБА_1, будучи ознайомленою з умовами кредитного та іпотечного договорів, усвідомлюючи наслідки неповернення кредиту, свідомо порушила права неповнолітньої дитини, приховавши факт її реєстрації у квартирі, надала завідомо підроблений документ і передала в іпотеку квартиру без дозволу органу опіки та піклування. Суди не встановили, чи могла неповнолітня ОСОБА_2 на час укладення банком договору купівлі-продажу квартири проживати у будь-якому іншому місці та не перевірили місце проживання та реєстрації позивача з дочкою. Крім того, визнавши недійсним договір купівлі-продажу, укладений 26 січня 2015 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3, суди не звернули уваги на те, що позов пред`явлено особою, яка не була стороною цього договору.
Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що на момент укладення оспореного правочину позивач і її дочка не були зареєстровані та не проживали у квартирі, переданій в іпотеку.
Суди також відхилили аргументи ОСОБА_1 про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з огляду на те, що оспорений договір купівлі-продажу укладено на підставі іпотечного застереження, передбаченого пунктом 5.2.1. іпотечного договору.
Короткий зміст касаційної скарги
До суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року зупинено касаційне провадження до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 464/8589/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року поновлено касаційне провадження у даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю порушення прав неповнолітньої дитини з огляду на неналежне врахування обставин справи № 127/4208/14-ц за позовом ПАТ "Мега Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про виселення.
Крім того, оскаржені судові рішення суперечать правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-396цс15, згідно з якою відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.
Короткий зміст відзивів
Від представника ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 надійшли відзиви, у яких вони просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Обставини справи
Суди встановили, що 05 вересня 2008 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 21 900 доларів США строком до 04 вересня 2018 року.
Того ж дня, 05 вересня 2008 року, на забезпечення виконання кредитного зобов`язання між ними укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1 іпотечного договору іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у його власності, до моменту укладення договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також в заставі не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як в межах України, так і за межами України, немає.
Іпотекодавець зобов`язується протягом строку дії основного зобов`язання нікого, крім себе, не реєструвати за місцезнаходженням предмета іпотеки.
Пунктом 5.1. іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 5.2.1. іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: іпотекодержатель має право при зверненні на предмет іпотеки від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 15 квітня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Мегабанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 177 057 грн 63 коп. та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
26 січня 2015 року між ПАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 площею 30,3 кв. м (на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.2.1 іпотечного договору від 05 вересня 2008 року № 83-01ПВ/2008-з).
Згідно з довідкою МКП "ЖЕК № 12" № 607 станом на 23 січня 2015 року зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 немає.
ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 у період із 08 травня 2001 року до 02 вересня 2014 року.