Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 464/4936/14-ц
провадження № 61-29092св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 09 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11026496000, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 41 700,00 швейцарських франків, зі сплатою 8,99 процентів річних, з кінцевим строком повернення до
09 січня 2013 року.
В подальшому між сторонами була укладена додаткова угода від 30 січня 2009 року
№ 1 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, та додаткова угода від 30 січня 2019 року № 1 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації щодо зміни схеми погашення кредиту.
Посилаючись на те, що з березня 2009 року ОСОБА_1 припинив здійснювати платежі по поверненню тіла кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом, внаслідок чого станом на 30 квітня 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 48 979,90 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 635 832,03 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 25 851,57 швейцарських франків, що еквівалентно 355 591,87 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 23 128,33 швейцарських франків, що еквівалентно 300 240,16 грн, нарахована пеня - 82 411,00 грн, ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
В подальшому ПАТ "УкрСиббанк" подало заяву про збільшення позовних вимог, у якій з урахуванням висновків криміналістичної експертизи від 25 березня 2015 року про те, що ОСОБА_1 не підписував додаткові угоди від 30 січня 2009 року до кредитного договору від 09 серпня 2006 року, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 28 квітня 2015 року у розмірі 55 575,88 швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту -
26 155,15 швейцарських франків, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 29 420,73 швейцарських франків.
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору.
Посилаючись на те, що він не підписував додаткову угоду від 30 січня 2009 року
№ 1 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, та додаткову угоду від 30 січня 2019 року № 1 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації щодо зміни схеми погашення кредиту, просив визнати їх недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № 11026496000 у розмірі
55 575,88 швейцарських франків.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 належно не виконує умови кредитного договору від 09 серпня 2006 року, а тому вимоги банку про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором станом на 28 квітня 2015 року у розмірі 55 575,88 швейцарських франків є обгрунтованими. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті (швейцарських франках), суд першої інстанції виходив з того, що банк має право вимагати погашення заборгованості в іноземній валюті, оскільки отримав у встановленому законом порядку банківську ліцензію від 28 жовтня 1991 року № 75 на право здійснення банківських операцій, визначених в частині першій та пунктах 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Суд відхилив доводи відповідача про звернення ПАТ "Укрсиббанк" до суду з пропуском позовної давності, вказавши, що відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, який за кредитним договором від 09 серпня 2006 року сплив 09 січня 2013 року, а тому саме з цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 серпня 2006 року сплив 09 січня 2013 року, а тому саме з цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права. Суд не звернув увагу, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, банк направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту до 16 вересня 2009 року, чим змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому починаючи з цієї дати банк протягом трьох років повинен був звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, проте подав позовну заяву до суду лише 22 травня 2014 року. Урахувавши зазначене та подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" за спливом позовної давності.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області
від 13 березня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд, застосувавши позовну давність до всіх заявлених банком вимог, неправильно застосував статті 261, 267 ЦК України, зокрема не звернув увагу, що нарахована відповідачу заборгованість за кредитним договором складається з заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів за період з 16 вересня 2009 року по 30 квітня
2014 року, сплата яких здійснюється щомісячно, а тому позовна давність не підлягає застосуванню до вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період з 30 квітня 2011 року по 30 квітня 2014 року. Суд апеляційної інстанції не урахував правові висновки Верховного Суду України щодо обрахунку позовної давності, викладені у постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2520цс16,
від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 14 червня 2017 року у справі
№ 6-1009цс17, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 02 грудня
2015 року у справі № 6-249цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15,
від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, від 18 червня 2014 року у справі
№ 6-61цс14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та у справі № 6-20цс14,
від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 06 листопада 2013 року у справі
№ 6-116цс13.
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він зазначав, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
09 серпня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11026496000, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 41 700,00 швейцарських франків, зі сплатою 8,99 процентів річних, з кінцевим строком повернення кредитних коштів та сплати процентів за його користування до 09 січня 2013 року.
В березні 2009 року ОСОБА_1 припинив виконання зобов`язання за кредитним договором в частині сплати щомісячних платежів по поверненню кредиту.
22 грудня 2009 року за зверненням позивача приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Спетурою О. В. вчинено виконавчий напис № 1487 про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру), якою був забезпечений кредитний договір № 11026496000 від 09 серпня 2006 року. У виконавчому написі строк повернення кредиту визнаний таким, що настав
16 вересня 2009 року.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 28 квітня
2015 року банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № 11026496000 у розмірі 55 575,88 швейцарських
франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26 155,15 швейцарських
франків, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -
29 420,73 швейцарських франків.