Постанова
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа № 214/2213/15-ц
провадження № 61-41276св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник відповідачів - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня
2017 року у складі судді Попова В. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 07 червня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKAPUG.132146.001, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі
347 350,00 грн зі сплатою 15,50 процентів річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 06 червня 2018 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 07 червня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № РХ029031.132150.001, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежно виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 08 серпня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 687 352,47 грн, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 156 310,39 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 128 309,63 грн, поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 2 452,48 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 103 380,63 грн, поточна заборгованість зі сплати комісії - 1 042,05 грн, прострочена заборгованість зі сплати комісії - 22 925,10 грн, пеня - 207 833,19 грн, штраф - 65 100,00 грн, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВБР" про визнання кредитного договору недійсним.
На обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що умови кредитного договору від 07 червня 2013 року № IKAPUG.132146.001 є несправедливими і такими, що призводять до істотного порушення його прав, зазначений договір укладено з порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема йому, не було надано детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості усіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Посилаючись на введення його банком в оману, що полягало у приховуванні дійсної, об`єктивної та повної інформації щодо надання йому фінансових послуг, просив визнати кредитний договір від 07 червня 2013 року недійсним з підстав, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень попередніх інстанцій
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року позов ПАТ "ВБР" задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВБР" заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2013 року
№ IKAPUG.132146.001 у розмірі 687 352,47 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належно не виконує умови кредитного договору, а тому вимоги банку до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обгрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, суд урахував, що ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу підписав договір на вільно обраних умовах, які він визнавав. Сторонами була узгоджена та підписана довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, яка є додатком № 1 до кредитного договору, графік погашення кредиту, який є додатком № 2 до кредитного договору, що підтверджує надання банком позичальникові в письмовій формі та в повному обсязі інформації, передбаченої частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВБР" про стягнення штрафу та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВБР" про стягнення заборгованості за кредитним договором змінено шляхом викладення в його резолютивній частині складових заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,
ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВБР" заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2013 року № IKAPUG.132146.001 у розмірі
624 253,23 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 286 619,78 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 105 833,11 грн, пеня - 207 833,19 грн, заборгованість зі сплати комісії -
46 892,25 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, що передбачає солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача визначеного банком розміру заборгованості. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВБР" про стягнення з відповідачів штрафу, суд першої інстанції не урахував, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання банком вимог статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачем зазначених вимог, оскільки сторони при укладенні кредитного договору досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі,
ПАТ "ВБР" надало позичальнику відомості щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, договір підписаний позичальником та поручителем, в ньому міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача ПАТ "ВБР" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ".
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У серпні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник просив скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ПАТ "ВБР" відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що під час укладення кредитного договору
від 07 червня 2013 року № IKAPUG.132146.001, ПАТ "ВБР" не надало ОСОБА_1 інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості усіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту, не повідомило про переваги чи недоліки пропонованих схем кредитування, чим порушило порядок укладення кредитного договору, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Крім того, направивши вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, банк змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому безпідставно здійснив нарахування процентів за користування кредитом та неустойки після 09 лютого 2015 року. Постановою Національного банку України від 21 грудня 2015 року № 914 було відкликано банківську ліцензію ПАТ "ВБР" та розпочато процедуру його ліквідації, а тому з 22 грудня 2015 року банк не мав права нараховувати проценти та пеню за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права здійснив розгляд справи, за відсутності належного повідомлення відповідачів та їх представника про місце, дату та час розгляду справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.
.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів а порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВБР" про стягнення штрафу не оскаржується, а тому в касаційному порядку в цій частині не переглядається.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
07 червня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKAPUG.132146.001, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 347 350,00 грн зі сплатою 15,50 процентів річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 06 червня
2018 року.
Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору від 07 червня 2013 року позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,30 проценти від суми кредиту, щомісяця, яка здійснюється в гривні. Розрахунок та нарахування здійснюється щомісяця в перший робочий день місяця за поточний місяць. Комісія за місяць видачі кредиту не нараховується. Нарахування комісії здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму кредиту що зазначений у пункті 1.2.
Згідно з пунктом 2.11 кредитного договору від 07 червня 2013 року за здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті згідно з пунктами 2.10, 3.1.5, позичальник сплачує банку винагороду в сумі і у строки, встановлені тарифами банку на момент оплати.
Пунктом 8.9 кредитного договору визначено, що детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у додатку № 1 до цього договору. Реальна процентна ставка по кредиту складає 52,51 проценти. Графік погашення кредиту вказаний у додатку № 2 до кредитного договору.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 07 червня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № РХ029031.132150.001, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 07 червня 2013 року № IKAPUG.132146.001 у повному обсязі як солідарний боржник.
11 лютого 2015 року банк на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направив вимогу про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитомвід 09 лютого 2015 року № 2543, відповідно до якої вимагав у строк до 08 березня 2015 року достроково повернути заборгованість за кредитним договором у розмірі 384 372,34 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08 серпня 2016 року банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2013 року у розмірі 687 352,47 грн, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 156 310,39 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 128 309,63 грн, поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 2 452,48 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 103 380,63 грн, поточна заборгованість зі сплати комісії - 1 042,05 грн, прострочена заборгованість зі сплати комісії -
22 925,10 грн, пеня - 207 833,19 грн, штраф - 65 100,00 грн.
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобовʼязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВБР" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції погодився с висновком суду першої інстанції в частині доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявності у нього заборгованості за кредитним договором станом на 08 серпня 2016 року у розмірі 600 286,08 грн, з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 158 310,15 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 128 309,63 грн, поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 2 452,48 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -
103 380,63 грн, пеня - 207 833,19 грн.
Такого висновку щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором суди попередніх інстанцій дійшли внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).