ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 541/3171/15
провадження № 61-11765 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", підписану представником банку за довіреністюБухонкіним Євгеном Володимировичем, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року у складі судді Чернюк В. Д. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом та просив стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на свою користь:
- 25 000 євро, що еквівалентно 631 750 грн, внесених ним за договором банківського вкладу від 26 вересня 2006 року;
- 57 671,23 євро, що еквівалентно 1 457 351,98 грн, процентів за вкладом;
- 4562,5 євро, що еквівалентно 115 294,38 грн, пені за несвоєчасне повернення коштів;
- 22 885,21 євро, що еквівалентно 578 309,26 грн, 3 % річних від простроченої суми;
- 38 000 доларів США, що еквівалентно 905 920 грн, внесених ним на виконання умов договору вкладу від 11 грудня 2007 року;
- 76 182,19 доларів США, що еквівалентно 1 816 183,41 грн, процентів за договором;
- 6 935 доларів США, що еквівалентно 165 330,4 грн, пені за несвоєчасне повернення коштів;
- 27 469,42 доларів США, що еквівалентно 654 870,97 грн, 3 % річних від простроченої суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 вересня 2006 року уклав із ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договір банківського вкладу "Універсальний", за умовами якого він передав банку 25 000 євро на термін 12 місяців під 25 % річних.
11 грудня 2007 року уклав із банком договір банківського вкладу, відповідно до умов якого він передав банку 38 000 доларів США на термін 12 місяців під 25 % річних.
Зазначив, що відсотків за вкладами він не отримував, а у вимозі до керівництва і дирекції банку про повернення суми вкладів і прострочених процентів після закінчення строку дії договорів йому було відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 43 699,56 євро, що в гривневому еквіваленті на час звернення в суд становить 1 104 377,77 грн, по договору на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02 - 02/27 від 26 вересня 2006 року, з яких 25 000 євро вкладу, 6421,31 євро процентів, 4562,5 євро пені, 7715,75 євро 3 % річних від суми неповернутого боргу.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 64582,68 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час звернення в суд становить 1 539 752,03 грн, по договору на вклад Універсальний (без пролонгації) від 11 грудня 2007 року № 20/02 - 02/31, з яких 38 000 доларів США вкладу, 9645,35 доларів США процентів, 6935 доларів США пені, 10 002,33 доларів США 3 % річних від суми неповернутого боргу.
Суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов`язаний повернути позивачу внесені суми вкладів за договорами, а відмова від такого повернення є неправомірною.
Оскільки договорами вкладу не передбачено їх автоматичну пролонгацію та не визначений розмір процентної ставки за користування грошовим вкладом після закінчення терміну їх дії, то підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення процентів, виходячи зі ставки 25 % річних, встановленої договорами вкладу, - на строк дії договору вкладу, а в подальшому, виходячи зі ставки 0,25 % річних, яка була встановлена рішенням Комітету з управління активами та пасивами банку від 01 лютого 2007 року № 7/1 як гранична відсоткова ставка по вкладах "До запитання" в доларах США та євро на період з 01 квітня 2007 року по 01 квітня 2010 року, яка з 02 квітня 2010 року зменшена рішенням Комітету з управління активами та пасивами банку від 02 березня 2010 року № 100302/РІ/1 до 0,01 % річних у всіх валютах.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13, у разі порушення банком обов`язку повернути вклад і нараховані проценти з нього підлягають стягненню на користь вкладника окрім суми депозиту проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України, тому підлягають стягненню 3 % річних за період після закінчення строку дії договору до дня ухвалення рішення суду, тобто за 3004 дні для вкладу у євро та 2562 дні для вкладу у доларах США.
Вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 0,05 % від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки відповідно до пункту 4.1 укладених договорів підлягають задоволенню, оскільки узгоджуються із постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс, в якій сформульовано правову позицію, за якою стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відхилено, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року залишено без змін.
УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач не надав оригіналів договорів банківського вкладу, крім того, відсутні відомості про наявність коштів на відповідних рахунках, договір від 11 грудня 2007 року укладено від імені АППБ "Аваль" в особі Полтавської обласної філії, в той час як правлінням банку прийнято рішення від 26 січня 2007 року про зміну назви відділення на нову - Миргородське відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Апеляційний суд зазначив, що договори підписано від імені банку уповноваженою особою ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 27 грудня 2006 року, проте один із договорів банківського вкладу було укладено 26 вересня 2006 року, тобто до дати посвідчення довіреності.
Також не встановлено обставин, за яких з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки, нараховані після закінчення терміну дії договорів банківського вкладу, оскільки за умовами вказаних договорів вони укладені без пролонгації, при цьому доказів того, що після настання строку повернення вкладів та нарахованих відсотків ОСОБА_1 звертався з заявою про їх повернення чи переукладав договори на новий строк, матеріали справи не містять.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що дійсність договорів банківського вкладу встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року.
Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, також установлена відсутність обмежень чи заборон у повноваженнях ОСОБА_2 як керівника структурного підрозділу банку, яка діяла відповідно до довіреностей від 21 серпня 2004 року та від 27 грудня 2006 року, у частині визначення та регулювання умов укладення договорів банківського вкладу.
Оскільки договорами банківського вкладу від 26 вересня 2006 року та від 11 грудня 2007 року не визначений розмір процентної ставки за користування вкладом після закінчення терміну їх дії, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність нарахування процентів у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У лютому 2018 року представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подав касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що договори вкладу та прибуткові валютні ордери є підробленими документами, банк не користувався коштами позивача, такі кошти до каси не вносилися, вкладні рахунки на позивача не відкривалися.
Стверджує, що належним доказом внесення коштів у банк може бути розрахунковий документ банку за встановленою НБУ, а не довільною формою.
Вказує, що відповідно до висновку експертного дослідження від 27 липня 2016 року № 11231/16-45 за формою та змістом прибуткові валютні ордери від 26 вересня 2006 року № 17 та від 11 грудня 2007 року № 58 не відповідають вимогам законодавства, не підтверджують внесення позивачем грошових коштів на вклад, письмова форма оспорюваних договорів не є додержаною.
Зазначає, що повноваження ОСОБА_2, яка начебто уклала договори вкладу від імені банку, не підтверджені належним чином.
Стверджує, що суди не врахували, що умови договорів банківського вкладу, якими встановлено відсоткову ставку у розмірі 25 % річних за вкладами у доларах США та євро, є нікчемними, оскільки такі ставки є явно завищеними відносно затверджених Комітетом з управління активами та пасивами банку, посилається на позицію Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі № 26/327.
Зазначає, що позивач не звертався у банк після закінчення строку дії договорів вкладу із заявами про виплату коштів, а звернувся фактично лише у грудні 2015 року, тому рішення судів про стягнення з банку 3 % річних та пені є необґрунтованими, також вважає, що для пред`явлення вимог про стягнення процентів, пені та 3 % річних позивач пропустив позовну давність.