Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 335/12790/16-ц
провадження № 61-3386св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2018 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначала, що вона з 2002 року працювала в ПАТ "Банк Форум", з 2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу. Трудовий договір між нею та банком укладено на невизначений строк. Із 23 квітня 2012 року по 27 червня 2012 року вона перебувала в основній щорічній відпустці. Після закінчення відпустки безпідставно не допущена на роботу, а пізніше дізналася про існування наказу щодо її звільнення із займаної посади з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату чисельності працівників. Прот, з наказом про звільнення відповідач її не ознайомлював, трудову книжку не видав та копію наказу про розірвання трудового договору в односторонньому порядку не вручив. Із наданої Пенсійним Фондом України довідки № 29309/05-10 від 29 вересня 2016 року вона дізналася, що у відповідача було 187 вакантних посад, які не пропонувалися їй, що призвело до незаконного звільнення її із займаної посади. Також зазначала, що при звільненні не враховано її переважне право на залишення роботі та відсутність на підприємстві змін в організації праці. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум" та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 05 квітня 2018 року у розмірі 1 674 257 грн 64 коп.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2018 року закрито провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору із тих самих підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із судових рішень в попередніх справах, якими вирішено трудовий спір ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення наказом № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вбачається, що судами всіх інстанцій перевірено дотримання банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено в мотивувальних частинах цих рішень. Тому, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема, щодо існування на час її звільнення вакансій, які їй не було банком запропоновано, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з`ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оспорювання незаконності звільнення та поновлення на роботі. Посилання позивача в даній справі на те, що довідка Пенсійного Фонду України № 29309/05-10 від 29 вересня 2016 року про наявність вакантних посад не була підставою позову і предметом розгляду, ґрунтується на невірному розумінні позивачкою предмету і підстав позову, оскільки позивач посилається на докази, які повинні були надаватись в ході розгляду справи. Так предметом позову у цій справі, як і у справі яка була розглянута Дніпровським районним судом м. Києва, є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а підставою для позову є незаконне, на думку позивача, її звільнення. Тобто, за підставами та предметом позову справа про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним, на думку позивача, звільненням її з роботи була вже розглянута судом. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо тотожності предмету позову (поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), підстав позову (незаконне звільнення). Крім того, дані висновки не спростовані доводами апеляційної скарги, аргументація якої зводиться до доведення нетотожності підстав позовів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні роботодавець не запропонував їй вакантні посади, що є новою підставою позову про поновлення на роботі, а тому виключається тотожність цього спору із попередніми. Суди взагалі не досліджували елементи порівнюваних позовів та перешкодили їй у доступі до правосуддя.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 454 309 грн 58 коп. та моральної шкоди 100 тис. грн відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 233 КЗпП України, як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1, рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишено без змін.
Вказаний позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тими обставинами, що їй не запропоновано вакантні посади та не враховано її переважне право на залишення на роботі.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 знову звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Банк Форум" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року провадження у справі в частині визнання наказу голови правління ПАТ "Банк Форум" Березовика В. М. № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_1 в частині визнання наказу голови правління ПАТ ""Банк Форум" Березовика В. М. № 15-а від 1 лютого 2012 року залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року залишено без змін.
ОСОБА_1 11 листопада 2015 року знову звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеним позовом. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями, тому відмовив у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вважала, що суд правильно у відповідності відмовив у відкритті провадження у справі за повторно поданим позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним того ж самого наказу про звільнення та поновлення її на роботі з усіма іншими похідними вимогами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1, а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін. Касаційний суд зазначив, що з вищезазначених судових рішень (рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року), якими вирішено трудовий спір ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення наказом від 19 квітня 2012 року, вбачається, що судами перевірено дотримання банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення за пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено у мотивувальних частинах цих рішень.
Касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року зазначає, що ОСОБА_1 знову (повторно) звернулася до суду з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України (в редакції на час вирішення процесуального питання) дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року також вказав, що суди дійшли вірного висновку про те, що, вирішуючи трудові спори щодо незаконного звільнення працівника, перевірці підлягає дотримання роботодавцем всіх норм трудового законодавства, які регулюють порядок звільнення працівника, не обмежуючись тими нормами, на які посилається позивач у своєму позові. Отже, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема щодо існування на час її звільнення вільних вакансій, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з`ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оскарження того ж самого наказу про звільнення та поновлення на роботі.
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ "Банк Форум" про встановлення факту порушення частини другої статті 40 КЗпП України, частини 1 статті 42 КЗпП України при звільненні, встановлення факту порушення статті четвертої Конвенції Міжнародної організації праці № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця", порушення статті першої частини II Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що зміни в організаційній структурі банку не відбулися, норми законодавства при її вивільнені не були дотримані, та можливості скористатися переважним правом залишення на роботі вона не мала. З 28 червня 2012 року вона не працює і строк, що сплинув із зазначеної дати до поновлення її на роботі є її вимушеним прогулом. Вказане звільнення вважає незаконним. Правління банку жодним чином не повідомляло її про своє рішення про реорганізацію або ліквідацію Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум", тим самим вважає неправомірним скорочення посади, яку вона обіймала. Зазначила і те, що зміни в організаційній структурі банку не відбулися, норми законодавства при її вивільнені не були дотримані, та можливості скористатися переважним правом залишення на роботі вона не мала, крім того роботодавець не запропонував їй всіх вакансій, які існували на час звільнення.