Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 592/4981/16-ц
провадження № 61-52св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2018 року у складі судді Бичкова І. Г. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 21 листопада 2018 року у складі суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотоенка В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_3, державний нотаріус Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко Алла Іванівна,
третя особа - Сумська міська рада,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , державного нотаріуса Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І., третя особа - Сумська міська рада, про визнання недійсним правочину, скасування рішення та запису про державну реєстрацію права, встановлення порядку користування земельною ділянкою, в якому просила: 1) визнати недійсним свідоцтво про право про право на спадщину, видане 13 березня 2014 року державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І.; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного нотаріуса Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А .І., індексний номер: 11586595 від 13 березня 2014 року 12:27:50, та запис про право власності 4960464, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І. 13 березня 2014 року 12:21:46; 3) виділити їй в натурі 23/100 частини будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, що включають у себе: житловий будинок "А-І", жилу прибудову "А1-1", підвал "п/д", вбиральню "Е", вигрібну яму "Л" та огорожу 1-3, а у разі неможливості виділу у натурі - стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну компенсацію у розмірі 23/100 частини ринкової вартості будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, та ринкової вартості права користування 49/100 частинами земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер 59101136600:07:004:0022, площею 0,0742 га; 4) стягнути з ОСОБА_3 завдану майнову шкоду у вигляді реальних збитків у розмірі 23/100 частини ринкової вартості знесених тамбуру а 1, сараїв "Б", "Г", "Д", що входили до складу будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами.
Позовні вимоги мотивувала тим, що домоволодіння, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1, перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яке рішенням народного суду м. Суми від 12 липня 1972 року поділено між ними та виділено їм по 51/100 та 49/100 часток відповідно. 25 серпня 1978 року ОСОБА_5 продав її матері - ОСОБА_6 49/100 частин вказаного будинку, яку в подальшому вона успадкувала на підставі свідоцтва про право власності за законом від 27 липня 1990 року. Частка 51/100 зазначеного домоволодіння, що належала ОСОБА_4, за договором дарування від 07 серпня 1995 року перейшла у власність ОСОБА_7 . Між колишніми співвласниками домоволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_4 склався наступний порядок користування земельною ділянкою згідно з їхнім ідеальним часткам у праві власності, такий же порядок користування зберігався і для наступних власників. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 квітня 2007 року за ОСОБА_7 визнано право власності на самовільно зведені прибудову літ. а-2, тамбур літ. а-3, сарай "З" та гараж "Ж", що знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_1 . На підставі рішення Сумської міської ради від 17 грудня 2008 року № 2209-МР ОСОБА_7 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0742 га за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, визнано недійсним державний акт серії ЯЗ № 362371 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення Сумської міської ради від 17 грудня 2008 року № 2209-МР. Враховуючи те, що державний акт серії ЯЗ № 362371 на право власності на земельну ділянку, виданий спадкодавцеві ОСОБА_7, визнаний недійсним та вона не мала права власності на 77/100 частин земельної ділянки, свідоцтво про право про право на спадщину, серія та номер: 1-267, видане 13 березня 2014 року державним нотаріусом Ляшенко А. І., підлягає визнанню недійсним, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запис про право власності, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - мають бути скасовані.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, у якому просила: 1) припинити право власності ОСОБА_1 на 23/100 частини у праві спільної часткової власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за нею право власності на 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в склад зазначеного майна входять: житловий будинок "А-1" жилою площею 39,0 кв. м, загальною площею 80,1 кв. м, з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель: погріб "п/г" - цегла керамічна; підвал "п/д" - цегла керамічна обшита сайдінгом; жила; прибудова "А1-1" - цегла керамічна обшита сайдінгом; прибудова "а2" - цегла керамічна обшита сайдінгом; тамбур; убиральня "Е" - дошки; гараж "Ж" - цегла керамічна; сарай "З" - цегла керамічна; навіс "К"; яма вигрібна "Л" - цегла; ворота "№ 1" - металеві в металевих стовпах; огорожа "№ 2" - азбофанера в металевих стовпах; огорожа "№ 3" - металева сітка в металевих стовпах.
Зазначала, що починаючи з 1990 року ОСОБА_1 жодного разу не з`являлася в спірному домоволодінні, ніколи в ньому не була прописана, не проживала та не була зареєстрована в будинку також і її мати - ОСОБА_6 . Відповідач жодного разу не сплачувала за комунальні платежі та жодним чином не дбала про своє майно, в результаті чого за 26 років її частина домоволодіння прийшла в аварійний стан, впав дах та повністю було зруйновано стіни, частина приміщення взагалі була знищена та її існування фізично припинилося, через що, починаючи з 1995 року, дані приміщення відсутні в інвентаризації на домоволодіння. З зазначених причин також прийшли до занедбаного стану дерев`яний сарай "Д", сарай "Г", що належали на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Договори з газопостачання та на постачання електричної енергії укладено на її ім`я та вона сплачує за ці послуги. Враховуючи зазначені обставини, частка в праві власності ОСОБА_1 в домоволодінні є надто незначною, такою, що не впливає на загальний обсяг в праві власності на домоволодіння, через що є підстави для припинення права власності відповідачки на 23/100 частин в праві власності на спірне домоволодіння в судовому порядку з виплатою відповідачці грошової компенсації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 1-267, видане 13 березня 2014 року державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного нотаріуса Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І., індексний номер: 11586595 від 13 березня 2014 року 12:27:50, та запис про право власності 4960464, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Ляшенко А. І. 13 березня 2014 року 12:21:46. У задоволенні решти вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_1 на 23/100 частин у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташован е за адресою: АДРЕСА_1 .Визнано за ОСОБА_3 право власності на 23/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Сплачено з депозитного рахунку суду грошову компенсацію за 23/100 частини в жилому будинку ОСОБА_1 в сумі 7236 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частка (ідеальна) ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності є незначною і вона не може бути виділена в натурі, оскільки спірні надвірні будівлі та споруди є неподільними, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, оскільки ОСОБА_3 попередньо внесла вартість спірної частки на депозитний рахунок суду, ОСОБА_1 не надала суду жодних переконливих доказів про те, що саме ОСОБА_3 або будь-яка інша особа завдала матеріальну шкоду ОСОБА_1, тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а у задоволенні решти вимог слід відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково, припинити право власності ОСОБА_1 на 23/100 частини у праві спільної часткової власності на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 23/100 частини житлового будинку, з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель та сплатити з депозитного рахунку суду грошову компенсацію за 23/100 частини в жилому будинку ОСОБА_1 в сумі 7 236 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 21 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів того, що у 2005-2006 роках ОСОБА_7 знесла належні ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 27 липня 1990 року 1/2 частину сараю "Г" і повністю знесла сарай "Д", на цій площі землі відповідач збудувала сарай "З", суду першої інстанції не були надані, тому місцевий суд відмовив у задоволені вимоги про відшкодування завданої наведеними діями майнової шкоди. Рішення в цій частині не оскаржено. З довідки КП "СМБТІ" від 28 листопада 2008 року вбачається, що частка в домоволодінні ОСОБА_7 була перерахована та збільшилась до 77/100 часток, а ОСОБА_1 - зменшилась до 23/100. Земельна ділянка під будинком належить до комунальної власності міської ради і її поділу між співвласниками в натурі не проводилося, отже,знаходиться у користуванні родини відповідача ОСОБА_3 , оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, на час проведення експертизи 23/100 часток будинку, що належала позивачу, зруйновано, тому в силу пункту 4 частини першої статті 346 ЦК України право власності позивача через знищення майна припинилося. Вартість зруйнованої частки спірного житлового будинку та господарських споруд відповідно їх технічного стану на час останньої інвентаризації становить 7 236 грн, які відповідач ОСОБА_3 погодилася сплатити і така сума грошей нею була внесена на депозитний рахунок суду. Враховуючите, що рішення місцевого суду в частині вирішення питання припинення права власності позивача на свою частку майна оспорюється нею тільки в частині розміру присудженої судом суми компенсації, через те, що вважає, що розмір її 23/100 частки будинку становить у грошовому еквіваленті 149 201 грн, бо дійсна ринкова вартість реконструйованої та відремонтованої 77/100 частини будинку загальною площею 80,1 кв. м, що належить відповідачу ОСОБА_3, на час проведення експертизи складає 648 700 грн, апеляційний судперевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги і тому визнає в цій частині доводи апеляційної скарги, такими, що не ґрунтуються на законі з наведених вище підстав.Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність рішення про відмову у задоволенні вимоги про присудження грошової компенсації в сумі 14 636 грн через припинення права користування належної їй 49/100 частин земельної ділянки у зв`язку із припиненням права власності на частку в будинку, оскільки земельна ділянка має цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.Позивач, отримавши у 1990 році у спадщину 49/100 часток будинку, розмір якої зменшився до 23/100 через збільшення частки попереднього власника ОСОБА_7 до 77/100 за її згодою, права безоплатної приватизації свої частки земельної ділянки не реалізувала, як і не оформила в установленому порядку права користування цією ділянкою. Фактичного користування земельною ділянкою позивач також не здійснює тривалий час, оскільки з серпня 2002 року є особою з інвалідністю І групи загального захворювання. За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення вказаної вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що дійсна вартість її частки становить 149 201 грн, а суд стягнув на її користь 7 236 грн, тобто вартість лише 5/100 часток у праві власності на будинок. Також суд безпідставно відмовив їй у компенсації вартості права користування часткою земельної ділянки під будинком.
(2) Позиція ОСОБА_3 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що спірний будинок був поділений в натурі між попередніми співвласниками на підставі рішення суду, на ідеальні частки виділено конкретні приміщення в будинку та господарські будівлі і споруди. Станом на 05 квітня 2017 року приміщення у домоволодінні, які складали частку ОСОБА_1 у праві власності на нього, відсутні, а тому визначити їх вартість неможливо. ОСОБА_1 обґрунтовано компенсовано вартість 23/100 часток на дату останньої інвентаризації домоволодіння у розмірі 7 236 грн. В частині компенсації вартості права користування часткою земельної ділянки під будинком ОСОБА_1 не навела правових підстав стягнення на її користь відповідної суми.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що відповідно до рішення народного суду м. Суми від 12 липня 1972 року у справі № 2-883/72 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Проведено поділ домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 та виділено: ОСОБА_8 кімнату 1-5 площею 6,10 кв. м, приміщення 1-4 площею 5,7 кв. м, сіни 1-1 площею 3,40 кв. м, приміщення 1-2 площею 3,20 кв. м, сарай "Д" Ѕ частину, сарай "Г", Ѕ частину туалету, Ѕ частину огорожі, а всього на суму 810 руб. Ідеальна частка 49/100 частин будинку; ОСОБА_4 кімнату 1-6 площею 11,7 кв. м, сіни 1-3 площею 4,40 кв. м, погреб п/г вартістю 86 руб., сарай Б вартістю38 руб., 1/2 частину сараю "Г" вартістю 40 руб. 50 коп., 1/2 частину туалету, 1/2 частину огорожі, а всього на суму 831 руб. 00 коп. Ідеальна доля складає 51/100 частин будинку. ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_8 10 руб. 50 коп. компесації за розходження часток.