Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 404/8982/14-ц
провадження № 61-36682св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, Кіровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда
від 12 грудня 2017 року у складі судді Галагана О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Письменна Л. І., Кіровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання шлюбу та заповіту недійсними.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
01 травня 2014 року вона звернулася до державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо, що 21 червня 2013 року мати склала заповіт, яким заповідала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, з яким вона уклала шлюб 01 липня 2011 року, про який вона також обізнана не була.
Посилаючись на те, що на момент укладення шлюбу та на момент посвідчення заповіту, ОСОБА_1 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними у зв`язку з наявними у неї психічними захворюваннями, крім того погано пересувалася, була майже сліпою, просила визнати недійсними шлюб, укладений 01 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, актовий запис за № 348 у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області, та заповіт від 21 червня 2013 року, складений ОСОБА_3 на ім`я
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Письменною Л. І., зареєстрований у реєстрі за № 491.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела наявності передбачених законом підстав для визнання шлюбу та заповіту недійсними, зокрема, що на момент укладення шлюбу зі ОСОБА_2 та складання оспорюваного заповіту було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_3 на вчинення таких дій. Висновок судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, складений комісією судових експертів-психіатрів Комунального закладу "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня" (далі - КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня"), про наявність у
ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу та складення заповіту психічного захворювання у вигляді деменції, не містить аналізу тяжкості її психічного стану здоров`я, та грунтується лише на припущеннях того, що розвиток хвороби, за встановленими померлій у 2008 році діагнозом "дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступеню", зазвичай призводить до психічного розладу у вигляді деменції, а тому зазначений експертний висновок не може бути покладений в основу судового рішення. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, проведеним комісією судово-психіатричних експертів Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, надана медична документація та інші матеріали справи не дають підстав для висновку про наявність у ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу ( 01 липня 2011 року ) та складання заповіту (
21 червня 2013 року ) психічних розладів. Відповідно до пояснень приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Письменної Л. І. під час посвідчення заповіту будь-якого тиску (фізичного чи психологічного) на
ОСОБА_3 вчинено не було, що не спростовує її волевиявлення на складання заповіту на користь відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права. Вирішуючи спір, суд обгрунтовано відхилив висновок судово-психіатричного експертизи від 11 серпня 2015 року № 408, оскільки він грунтується лише на матеріалах медичної документації, наданої у розпорядження експертів позивачем, без урахування іншої медичної документації, що знаходилася у розпорядженні відповідача та була досліджена експертами під час проведення комісійної судово-психіатричної експертизи. Оскільки висновок судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року
№ 278, проведеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, не містить категоричного висновку про наявність у ОСОБА_3 на момент реєстрації шлюбу та складення заповіту психічних розладів, які б унеможливлювали усвідомлення нею значення своїх дій та можливість керувати ними, і позивач не надала доказів на його спростовування, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги необгрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Кіровського районного суду
м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року і постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд першої інстанції належно не мотивував призначення у справі повторної судової психіатричної експертизи за наявності висновку експертів від 11 серпня 2015 року, складеного на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2015 року експертами КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня". Суд не звернув увагу на заперечення позивача щодо необхідності призначення такої експертизи з огляду на те, що при вирішення питання про призначення судової психіатричної експертизи, проведення якої доручалося експертам КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня", відповідач та його представник не ставили на вирішення експертів свої питання, не заявляли клопотання при виклик та допит свідків з їх сторони, не надавали наявні у них матеріали (документа) для проведення експертного дослідження. Ухвала суду від 07 квітня 2016 року про призначення у справі посмертної комісійної судово-медичної експертизи не містить обгрунтування призначення повторного експертного дослідження. Задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення у справі повторної судово-психіатричної експертиз, суд долучив надані ОСОБА_2 склеєні аркуші записів невстановлених осіб, як "медичну картку померлої" з відірваною титульною сторінкою та попередньо вирваними аркушами, що можливо містили записи про психічне захворювання ОСОБА_3, натомість були залишені лише записи лікарів інших вузькопрофільних спеціалізацій.
Незважаючи на незаконність призначення у справі повторного експертного дослідження (комісійної судово-психіатричної експертизи) та неналежність доданих для її проведення матеріалів, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки висновку Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 278, та висновку експертів від 11 серпня 2015 року КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня", як окремо кожного так і у сукупності з іншими наявними у справі доказами, обмежившись лише посиланням на те, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок, складений експертам КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня".
Суди також не урахували, що на відміну від експерта КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня" Григор`євої І. В., яка відповіла на всі питання сторін, що стосувалися проведеного експертного дослідження, виключивши будь-які сумніви щодо повноти його проведення, експерт Київського міського центру судово-психіатричної експертизи до суду не з`явився та не роз`яснив наданий ним висновок, що ставить під сумнів його обгрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 липня 2011 року
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.
21 червня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Письменною Л. І., зареєстрований у реєстрі за № 491, яким заповіла усе належне їй на день смерті майно ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи здатна була ОСОБА_3 станом на 01 липня 2011 року (укладення шлюбу) та 21 червня 2013 року (складання заповіту) усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 11 серпня
2015 року № 408, складеного комісією експертів КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня", ОСОБА_3, починаючи з 2008 року страждала на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ (атеросклеротичного, гіпертонічного), зловживала алкоголем. Наявність гіпертонічної хвороби та зловживання алкоголем значно обтяжило перебіг хвороби. Алкоголь має хронічну мультифакторіальну дію, порушуючи функцію головного мозку та поведінку. З квітня 2011 року діагностовано дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ ступенів змішаного генезу, прогресуючий перебіг, виражений вестибулопатичний, виражений психоорганічний синдром, мнестичні порушення. Перебіг дисциркуляторної енцефалопатії супроводжується певними інтелектуально-мнестичними порушеннями, при дисциркуляторній енцефалопатії ІІ-ІІІ ступенів до ступеню слабоумства. Психічний статус ОСОБА_3, зафіксований у щоденниках спостереженнях (з 2008 року по 2013 рік включно) та показаннях свідків, лікарів відповідно до клінічних діагностичних критеріїв МКК 10, свідчить про наявність у досліджуваної судинної деменції. Зважуючи на основні етіологічні форми дисциркуляторної енцефалопатії діагностовані у ОСОБА_3 - (атеросклеротичного, гіпертонічного генезу), ОСОБА_3 з 2008 року страждала на субкортикальну судинну деменцію.
На підставі наведеного, комісія експертів КЗ "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня" дійшла висновку, що ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу ( 01 липня 2011 року ) та складання заповіту ( 21 червня 2013 року ) страждала на хронічне психічне захворювання у формі субкортикальної судинної деменції, яке позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29 лютого 2016 року
№ 3, складеного КЗ "Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи" на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда
від 19 листопада 2015 року, згідно із записами у амбулаторній карті лікаря-невропатолога, лікаря-психіатра ОСОБА_3 страждала на захворювання: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступенів змішаного генезу, церебросклероз (гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню), виражена вестбулопатія, виражена церебрастенія з інтелектуально-містичними порушеннями особистості, психічні та поведінкові порушення, як наслідок вживання алкоголю.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2015 року, за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у справі призначено повторну комісійну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи страждала ОСОБА_3 тяжким психічним захворюванням на момент укладення шлюбу (
01 липня 2011 року ) та складання заповіту ( 21 червня 2013 року ); за наявності у
ОСОБА_3 тяжкої психічної хвороби на момент укладення шлюбу (
01 липня 2011 року ) та складення заповіту ( 21 червня 2013 року ), чи могла вона усвідомити значення своїх дій та керувати ними, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи від 11 серпня 2015 року № 408.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 05 травня
2017 року № 278 комісія експертів дійшла висновку, що:
1) на момент укладення шлюбу (01 липня 2011 року) та на момент складення заповіту ( 21 червня 2013 року ) ОСОБА_3 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного генезу) з інтелектуально-мнестичним зниженням. При цьому ступінь наявних у ОСОБА_3 у зазначені періоди часу розладів психічної діяльності встановити не представляється можливим через суперечливість та взаємовиключність наданих на зазначену експертизу матеріалів;
2) на момент на момент укладення шлюбу (01 липня 2011 року ) та на момент складення заповіту ( 21 червня 2013 року ) ОСОБА_3 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного генезу) з інтелектуально-мнестичним зниженням. Проте через суперечливість та взаємовиключність наданих на зазначену експертизу матеріалів встановити ступінь наявних у ОСОБА_3 у зазначені періоди часу психічних розладів та її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не представляється можливим.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.