Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 136/216/18-ц
провадження № 61-4996св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група", на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року у складі судді Стадника С. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (далі - ТОВ "Прилуцьке") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Зазначала, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0095, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району. 12 березня 2014 року між нею та ТОВ "Прилуцьке" укладений договір оренди належної вказаної земельної ділянки терміном на 5 років, договір зареєстрований 23 серпня 2014 року державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції Вінницької області за № 6779571. Про існування вказаного правочину дізналася після того, як отримала від ТОВ "Прилуцьке" матеріали реєстраційної справи, тобто у травні 2017 року. Вказує, що вказаний правочин нею не підписувався, а тому відсутнє її волевиявлення, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке", про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0095, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні дані, які вказували б на те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_1, була її представником або ж виконала підпис з її відома. Отримання позивачем коштів від ТОВ "Прилуцьке" за використання належної їй земельної ділянки не може свідчити про схвалення нею вказаного договору, оскільки є лише платою за користування чужим майном, що відповідає звичаям ділового обороту. Таким чином, встановлені обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності. За таких обставин, суд вважає, що договір оренди землі від 12 березня 2014 року слід визнати недійсним, оскільки позивач вказаний правочин не підписувала і волевиявлення на його укладення не давала, з огляду на що позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, встановивши, що укладений від імені ОСОБА_1 правочин підписано не нею, а іншою особою, що підтверджено висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України № 3487/3488/18-21 від 20 серпня 2018 року, дійшов правильного висновку про задоволення позову. При цьому суд першої інстанції правильно виходив з неспростованих відповідачем пояснень ОСОБА_1 про те, що про укладення від її імені оспорюваного правочину вона дізналася лише у травні 2017 року. З позовом до суду вона звернулася 12 лютого 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що позивачка могла дізнатися про існування договору оренди землі у 2014 році, безпідставні, оскільки допустимих, належних, достатніх доказів цьому відповідач також не надав. У справі відсутні будь-які відомості, що відповідачем позивачці здійснювались виплати орендної плати за оспорюваним правочином. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є безпідставними й на законність оскаржуваного рішення не впливають.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Прилуцьке", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (далі - ТОВ "СХК "Вінницька промислова група"), просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не мала жодних об`єктивних перешкод довідатись про наявність договору оренди земельної ділянки з часу його укладення, натомість за умови розсудливого та добросовісного ставлення до своїх прав як власника земельної ділянки моглі і повинна була довідатись про порушення своїх прав. Позивач із 2014 року отримує орендну плату, тому була обізнана щодо існування оспорюваного договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що позивач про існування договору дізналася у травні 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Липовецького районного суду Вінницької області цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року зупинено дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року замінено відповідача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" на товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група".
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0095), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.
12 березня 2014 року від імені ОСОБА_1 (далі - орендодавець) укладено з ТОВ "Прилуцьке" (далі - орендар) договір оренди землі, предметом якого є вищевказана земельна ділянка. На підставі зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Прилуцьке"зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522284000:04:000:0095 строком на 5 років.
Позивач зазначала, що про існування вказаного правочину дізналася після того, як отримала від ТОВ "Прилуцьке" матеріали реєстраційної справи, тобто в травні 2017 року. Вказаний договір вона не підписувала, тобто її волевиявлення на укладення правочину відсутнє.