Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 594/1054/17
провадження № 61-3659св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у складі суддів: Сташківа Б. І., Костіва О. З., Парандюк Т. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину збудованої у шлюбі, але не прийнятої в експлуатацію будівлі гаражу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що під час шлюбу з ОСОБА_3 в 2005 році побудовано гараж, після чого за її погодженням відповідач звернувся до виконкому Борщівської міської ради із заявою про надання дозволу на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 на виділеній земельній ділянці згідно проектної документації щодо відведення земельної ділянки та впорядкування самовільно побудованих гаражів та господарських будівель з коригуванням границі закріпленої земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1 ісля розірвання шлюбу спірним гаражем продовжили користуватися вона та її син, повернувшись із з-за кордону в 2015 році додому, вона виявила, що на дверях спірного гаражу змінений навісний замок, а відповідач повідомив її, що він є власником гаражу, а тому вона немає права на користування ним.
Разом з тим, будівництво гаражу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому просила визнати за нею як за співзабудовником право на 1/2 частину збудованої нею у шлюбі із відповідачем ОСОБА_3, але не прийнятої в експлуатацію, будівлі гаражу по АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків його недійсності, обґрунтовуючи вказані позовні вимоги тим, що вона є співвласником гаражу з ОСОБА_3, однак відповідач розпорядився спірним гаражем без її згоди, чим порушив її права.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2018 року позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право забудовника на 1/2 частину незавершеного будівництва будівлі гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 30 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу, предметом дарування якого є земельна ділянка кадастровий номер 6120810100:02:003:0842, загальною площею 0,0099 га, та незавершений будівництвом гараж 46 % готовності, загальною площею 53,92 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Застосовано правові наслідки недійсності правочину та повернути сторони в попередній стан, а саме: скасовано реєстрацію 17 жовтня 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області повідомлення ОСОБА_3 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ТП 061172901549;скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 61208110100:02:003:0842, площею 0,0099 га для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_2, номер запису: 23090035 від 30 жовтня 2017 року, здійснений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. на підставі договору дарування від 30 жовтня 2017 року, реєстровий номер 1768; скасовано реєстрацію 20 листопада 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області повідомлення ОСОБА_4, про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ТП 071173240169; скасовано реєстрацію 14 грудня 2017 року Управлінням архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), серія та номер: ТП 141173480663, поданої ОСОБА_4, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будівлю, гараж, загальною площею 53,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, номер запису: 24270417 від 26 грудня 2017 року, здійснений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39074851 від 02 січня 2018 року, ОСОБА_5, комунальне підприємство "Реєстрація об`єктів нерухомості" Малоходачківської сільської ради Тернопільської області на підставі рішення Борщівської міської ради від 25 липня 2016 року №243 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТП 141173480663 від 14 грудня 2017 року.
Ухвалено, що заходи забезпечення позову, вжиті до подання позовної заяви на підставі ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2018 року (справа №594/33/18) у виді накладення арешту на нерухоме майно продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші встановлені обставини, знайшли своє підтвердження доводи позивачки про те, що спірний гараж побудований нею під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 в 2005 році, який з того часу використовувався подружжям за призначенням, однак, право власності на нього не було оформлено. В судовому засіданні встановлено, що спірне приміщення гаражу збудоване за час шлюбу, за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що спірний гараж є самочинно збудованим нерухомим майном, оскільки виконавчий комітет Борщівської міської ради своїм рішенням від 18 серпня 2005 року № 304 надав дозвіл відповідачу ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу та була виготовлена відповідна проектна документація, що підтверджується долученою до матеріалів справи, вищенаведеною копією будівельного паспорта № 14575. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 рішенням Борщівської міської ради від 07 березня 2017 року № 125 саме для будівництва спірного приміщення гаражу, який споруджений у період шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання права забудівника на Ѕ частину збудованої в шлюбі, але не прийнятої в експлуатацію будівлі гаражу слід задовольнити. При цьому суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду з такою вимогою, оскільки в судовому засіданні позивачка пояснила, що про порушення свого права на спірний гараж вперше дізналася в 2015 році, коли приїхала із заробітків. Такі твердження позивачки відповідач не спростував. Відповідач ОСОБА_3 не надав суду доказів проведення будь-яких будівельних робіт щодо зведення спірного приміщення гаража після розірвання шлюбу з позивачкою. Так само відповідачка ОСОБА_4 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження проведення нею будівельних робіт щодо завершення будівництва спірного приміщення гаражу. В судовому засіданні встановлено, що за час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 побудували спірне приміщення гаражу, яке було відчужено ОСОБА_3 без письмової згоди позивачки, а тому суд вважає, що оспорюваний договір дарування укладений ОСОБА_3 без додержання вимог статті 65 СК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовів відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із пояснення позивача і допитаних свідків вбачаться, що в 2005 році збудований гараж по АДРЕСА_1 . Однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про виділення земельної ділянки під будівництво гаражу, проектно-технічна документація, технічні умови, тощо. Рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 про надання дозволу ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1 свідчить саме про те, що будівництво спірного гаражу було розпочато самочинно. Цим рішенням виконавчого комітету Борщівської районної ради надавалася можливість забудівнику ОСОБА_3 отримати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво гаражу, яким він на той час не скористався, а тому висновки суду про те, що будівництво гаражу не є самочинним, не ґрунтується на матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3, готовність будівництва гаражу станом на жовтень 2017 року становила 46 %. Це підтверджується звітом про готовність майна від 02 грудня 2016 року; витягом з державного реєстру речових права на нерухоме майно від 30 жовтня 2017 року; договором дарування від 30 жовтня 2017 року. ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку та незавершений будівництвом гараж готовністю 46 % в установленому законом порядку, оскільки батько ОСОБА_3 одержав її в приватну власність шляхом приватизації, незавершене будівництво гаражу не визнано об`єктом спільної власності, а тому згоди позивачки на укладення договору дарування не потрібна була. ОСОБА_4 своїми силами та засобами завершила будівництво гаражу, отримавши 26 грудня 2017 року Державну реєстрацію права власності на спірний гараж. Оскільки позивачка не є власником земельної ділянки, вона не виготовляла проектної документації на будівництво гаражу, не отримувала дозвіл на виконання будівельних робіт, не проводила його будівництво, а гараж уже зданий в експлуатацію третьою особою, відсутні підстави до задоволення позову про визнання права забудівника на 1/2 частину незавершеного будівництва. Розглядаючи дану справу, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її співзабудівником на 1/2 частину незавершеного будівництвом будівлі гаражу, а тому строк позовної давності не може застосовуватися до даних правовідносин. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, порушивши предметну та суб`єктну юрисдикцію, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки з характеру спірних правовідносин у справі вбачається, що виник спір про право, а саме - з приводу майна подружжя, що відповідає вимогам статті 19 ЦПК України та розглядається за правилами цивільного судочинства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що гараж зведено у 2005 році, в подальшому ремонтні роботи не проводилися, тому гараж є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради від 18 серпня 2005 року № 304 надано дозвіл ОСОБА_3 на приведення до вимог проектної документації побудованого гаражу в АДРЕСА_1, тобто у 2005 році гараж уже був побудований.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Борщівського районного суду Тернопільської області цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).