Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/10510/17
провадження № 61-39729св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що вона з відповідачем має трьох дітей: ОСОБА_4 (змінила прізвище та ім`я на " ОСОБА_4 "), ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 (змінив прізвище на " ОСОБА_5 "), ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 навчається в Universiti of Central Lancashire з жовтня 2015 року, вартість навчання складає 12 000 євро на рік. Вартість проживання становить 4 200 євро на рік, поточні витрати - 5 000 євро на рік.
ОСОБА_4 навчається у коледжі Borough Manhattan Community College (США), вартість її навчання складає 18 000 доларів США, вартість проживання - 12 000 доларів США.
З серпня 2017 ОСОБА_7 зарахований на навчання до St.Paul Preperatory Shool (США) до 10 класу, вартість навчання на рік складає 10 000 доларів США. Також він потребує лікування, оскільки має деформацію грудної клітини та аномалію прикусу.
Посилається на сплату великої кількості грошових коштів на відпочинок та оздоровлення дітей, комунальні платежі та інші витрати необхідні для забезпечення гідного рівня життя дітей.
Просила:
стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по аліментам на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 49 245 грн,
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі - 49 245 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_5, на час навчання у вищому учбовому закладі;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час навчання у вищому навчальному закладі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн. в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані утримати дитину до досягнення повноліття
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд виходив з того, що не доведено, що саме позивач понесла такі витрати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, суд виходив з того, що надані позивачем докази не в повній мірі підтверджують заявлені позовні вимоги. З наданих позивачем платіжних документів неможливо встановити їх призначення.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при винесенні рішення не врахували, що у позивача та відповідача є двоє дітей старше 18 років і які продовжують навчання у вищих учбових закладах. Суд першої інстанції спотворив реальні факти, платником у всіх довідках зазначена позивач особисто, суд апеляційної інстанції не перевірив у справі письмові докази. Суд апеляційної інстанції не перевірив ОСОБА_4 є держателем валютної картки Mastercard Platinum на яку позивач регулярно направляє грошові кошти на її утримання та навчання, однак суд апеляційної інстанції не перевірив зазначений письмовий доказ.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Відзив до суду касаційної інстанції від учасників справи не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2018 року матеріали цивільної справи № 761/10510/17 надійшли до Верховного Суду.
04 квітня 2020 року матеріали справи передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 04 травня 2005 року по 01 грудня 2009 року .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року, яке набрало законної сили 14 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна задоволено; встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 04 травня 2005 року по 01 грудня 2009 року ; в порядку поділу спільного сумісного майна визнано право власності за ОСОБА_2 на 41/100 частини нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 вартістю 3 772 000,00 грн та ОСОБА_1 на 41/100 частини нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 вартістю 3 772 000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 вересня 2015 року ОСОБА_1, змінила прізвище на ОСОБА_1 .
20 березня 2014 року ОСОБА_4, змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_4 .
11 вересня 2015 року ОСОБА_5, змінив прізвище на ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, та має щомісячний дохід близько 23 000,00 грн.
За змістом статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18) Верховний Суд дійшов висновку, що "вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі".