ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15015/15
адміністративне провадження № К/9901/12142/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним звільнення, стягнення коштів, визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Качур І.А., судді - Келеберда В.І., Данилишин В.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) .
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, скаржник) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач, Міністерства), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним та поновити її на роботі в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України на посаді заступника начальника відділу;
стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботу;
стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь позивача відшкодування за заподіяну моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень);
покласти на службову особу, винну в незаконному звільненні позивача, обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою позивачеві часу вимушеного прогулу у зв`язку з порушенням закону або затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі;
визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо невиплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06 № 268 у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника;
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.06.2015 № 34 б "Про встановлення та скасування надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Мінекономрозвитку України" в частині скасування позивачу надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи з 1 червня 2015 року та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснити перерахування недоотриманих позивачем коштів у зв`язку із скасуванням надбавки з 1 червня 2015 року.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним звільнення, стягнення коштів, визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що скорочення чисельності штату відповідача у межах спірних правовідносин мало місце; а також відповідачем, під час вивільнення позивача, дотримано імперативних присів законодавства України, що регулюють процедуру вивільнення та вжито заходи щодо працевлаштування позивача у створеному Департаменті, з огляду про що звільнення позивача з посади є правомірним, а наказ від 07.07.2015 №1679-к є таким, що відповідає приписам законодавства, а отже не підлягає скасуванню. Крім того, суди зауважили, що позивачем не доведено наявності переважного права на залишення на роботі. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та зобов`язання здійснити таку виплату, то суди зазначили, що законодавство не визначає обов`язку керівника державного органу (чи установи) щодо здійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а надає таким керівникам право вчинення таких дій. Стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 26.06.2015 №34б "Про встановлення та скасування надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Мінекономрозвитку України" в частині скасування надбавки ОСОБА_1 за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи з 1 червня 2015 року та зобов`язання здійснити перерахування недоотриманих позивачем коштів у зв`язку із скасуванням надбавки з 1 червня 2015 року, то суди також зауважили, що розгляд документів щодо скасування позивачеві надбавки, та прийняття за його результатом рішення відбулося в межах одного календарного місяця. Крім того Положення не містить будь-яких вказівок на неможливість зняття з позивача надбавки за умови надходження допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу). А відтак, наказом Мінекономрозвитку від 26.06.2015 № 34б правомірно скасовано позивачу надбавку за високі досягнення у праці.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ
29 лютого 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, в якій просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також, за результатами розгляду долучених письмових доказів, - винести окрему ухвалу.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій, при вирішенні даної справи, не було взято до уваги, що, хоча і скорочення у департаменті регулювання державних закупівель і відбулося, але при цьому, чисельність відділу технічних роз`яснень та внутрішніх процесів, що у складі цього Департаменту, не змінювалася, у якому наявна посада заступника начальника відділу, що є аналогічною займаній позивачкою посаді. Також судами було проігноровано положення п. 3 ч. 1 ст. 42 КЗпП України щодо наявності у скаржниці переважного права в залишенні на роботі, оскільки у департаменті державних закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивачка працює з 2008 року. Крім того, судами проігноровано вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України щодо звільнення працівника у разі неможливості переведення останнього на іншу роботу, хоча відповідач, на думку скаржниці, мав можливість і повинен був надати посаду заступника начальника відділу технічних роз`яснень та внутрішніх процесів, так як скорочення цієї посади не відбулося. Позивачка вказує на порушення трудового законодавства в частині порядку вивільнення працівників, оскільки, їй не було запропоновано усіх, наявних протягом дії попередження, вакантних посад, зокрема, завідувача сектору, яка за кваліфікаційними вимогами прирівнюється до посади заступника начальника відділу. Також скаржниця вказує, що, внаслідок незаконного звільнення, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивачка безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та сім`ї, а також зазнавала постійних хвилювань. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань, то скаржниця зазначає, що з аналізу листа Мінсоцполітики від 19.01.2015 3 39/13/84-15, вбачається, що право щодо невиплати даного виду допомоги виникає лише у випадку, якщо коштів на її виплату недостатньо, оскільки виплачувати її немає можливості, що в даних спірних правовідносинах не мало місце, оскільки фонд оплати праці Міністерства залишився незмінним після скорочення апарату Міністерства на 389 посад. Також скаржниця вказує, що судами не враховано, що підставою скасування надбавки за високі досягнення у праці, у відповідності до приписів пп. 2.5.2 п. 2.5. Положення можуть бути лише 3 підстав: відсутність у посадовій інструкції працівника функції, яка є підставою для виплати надбавки в розмірі більше 40 %; несвоєчасне виконання доручень керівництва ; погіршення якості роботи, порушення стану виконавської та трудової дисципліни. Водночас, наказом Міністерства від 25.06.2015т № 34б, яким скасовано даний вид заохочення, підстава для її скасування відсутня. А відтак, подання директора департаменту регулювання державних закупівель, погодженого заступником Міністра, що лягло в основу наказу Міністерства від 25.06.2015т № 34б, та в якому підставою скасування надбавки значиться - значне зменшення навантаження, є неправомірним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
25 березня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення відповідача, в якому він вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
24.03.2020 на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів через поширення на території України коронавірусу COVID-19.
03.06.2020 судом касаційної інстанції отримано клопотання Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України про відкладення розгляду справи з тих же причин.
01.07.2020 втретє відповідач звернувся до Верховного Суду із клопотанням про відкладення розгляду справи з аналогічних причин.
Відповідно до приписів частини 4 статті 344 КАС України, неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відтак, враховуючи те, що сторони у даній справі повідомлені належним чином, а також те, що необхідність в наданні пояснень сторонами у зазначеній справі відсутня, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, згідно п.2 ч. 1 ст. 345 КАС України
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 17 вересня 2007 року за результатами конкурсного відбору ОСОБА_1 була призначена на посаду провідного спеціаліста відділу взаємодії з Секретаріатом Президента України та іншими органами державної влади департаменту взаємодії з Верховною Радою України та іншими органами державної влади Міністерства економіки України.
19 травня 2008 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Міністерства позивач переведена на посаду провідного спеціаліста відділу нормативно - методологічного забезпечення та оскарження процедур державних закупівель департаменту державних закупівель.
30.09.2008 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу надання роз`яснень з питань державних закупівель департаменту державних закупівель як така, що успішно пройшла стажування.
26.11.2012 позивач переведена з кадрового резерву на посаду заступника начальника відділу надання роз`яснень з питань державних закупівель департаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
На виконання пункту 9 Прикінцевих положень Закону № 76 наказом від 27.02.2015 № 171 в Мінекономрозвитку була затверджена нова структура апарату Міністерства.
02.03.2015 було введено в дію новий штатний розпис у складі 854 штатних одиниць з урахуванням скорочення апарату Міністерства на 389 посад.
Згідно із Наказом Мінекономрозвитку від 27.02.2015 № 171, зокрема було утворено департамент регулювання державних закупівель, чисельність якого складає 27 посад.
Про можливе наступне вивільнення позивача попереджено - 06.05.2015, що підтверджується особистим написом позивача про надання їй посади начальника відділу технічних роз`яснень Департаменту регулювання державних закупівель, зробленим позивачем на відповідному Попередженні (копія міститься у матеріалах судової справи).
07.05.2015 відповідачем ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу міжнародної діяльності департаменту регулювання державних закупівель, від якої позивач відмовилась, що підтверджується Актом про ознайомлення із попередженням від 07.05.2015.
В зазначеному попередженні про можливе вивільнення позивачем зазначено, що вимагає надати посаду заступника начальника відділу технічних роз`яснень та внутрішніх процесів департаменту регулювання державних закупівель.
Разом з тим, згідно штатного розпису, станом на 07.05.2015, на посаді заступника начальника відділу технічних роз`яснень та внутрішніх процесів департаменту регулювання державних закупівель перебувала ОСОБА_2, яка призначена на посаду з 12.05.2015 на підставі наказу від 06.05.2015 №1041-к.
Наказом від 07.07.2015 №1679-к позивач звільнена із займаної посади у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці з 10.07.2015 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою зазначено наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2015 №171 "Про структуру апарату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України", штатний розпис апарату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2015, попередження про можливе вивільнення.
Відповідно до подання директора департаменту регулювання державних закупівель О.Стародубцева від 25.06.2015 № 3301-03/297 у зв`язку із значним зменшенням навантаження було надано пропозицію Заступнику Міністра економічного розвитку і торгівлі України М.Є. Нефьодову (відповідно до розподілу обов`язків) скасувати позивачу надбавку за високі досягнення у праці з 01.06.2015 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Частиною першої статті 30 зазначеного Закону №3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, передбачені спеціальні підстави припинення державної служби.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 40 цього КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.