РІШЕННЯ
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №9901/845/18
адміністративне провадження №П/9901/845/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А. Пасічник С.С., Хохуляка В.В.
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
25.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, у якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) щодо проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 "Дослідження досьє та проведення співбесіди", за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року з порушенням вимог чинного законодавства України;
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо неналежного ведення суддівського досьє ОСОБА_1
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 26 вересня 2018 року № 1718/ко-18;
- зобов`язати ВККС провести другий етап кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 "Дослідження досьє та проведення співбесіди", за результатами іспиту, складеного 17 квітня 2018 року у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки суду;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, немотивованим та ухваленим з порушенням законодавства України, актів ВККС України, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади.
Позивач вказує про порушення порядку та процедури проведення оцінювання, зокрема співбесіди, під час якої він не готовий був надати правовстановлюючі документи на підтвердження або спростування питань членів колегії ВККС України, оскільки вони не стосувались оцінювання, а в суддівському досьє відсутня була будь-яка негативна інформація. Надані ним пояснення не сприймались членами колегії, співбесіда тривала в порівняні з іншими учасниками значно більше та на нього здійснювався психологічний тиск, а дії та рішення, свідчили про умисний характер з цинічною метою позбавлення ОСОБА_1 займаної посади, на якій він набув репутації судді високого рівня.
Позивач вважає колегію ВККС України, яка проводила співбесіду упередженою, а її дії та рішення як такі, що порушують етичні принципи, в тому числі і з тих підстав, що членом колегії був ОСОБА_2, з яким в нього давні не дружні стосунки. При цьому ОСОБА_2, будучи членом ВККС з 03.07.2015, поєднував перебування на цій посаді з перебуванням на посаді голови Ради адвокатів Рівненської області до 29.09.2017. Вказане у своїй сукупності, на думку позивача, підтверджує відсутність у члена ВККС ОСОБА_2, повноважень брати участь у досліджені Суддівського досьє та співбесіді Позивача, та він зобов`язаний був заявити самовідвід. Також, відповідачем не було встановлено будь-яких фактів невідповідності судді вимогам доброчесності, але при цьому за результатами співбесіди колегія встановила 136 балів без зазначення будь-яких мотивів або обґрунтування. В спірному рішенні не вказані конкретні бали за кожним з критеріїв компетентності - особистої, професійної, соціальної компетентності. Відсутня й інформація щодо набраних суддею балів за складовими критеріїв професійної етики та доброчесності. Позивач вважає, що оскаржуване ним рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення є невмотивованим та відповідно до п.4 ч.3 ст. 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинно бути скасовано.
Таке рішення позивач вважає втручанням в приватне та сімейне життя, оскільки внаслідок прийняття незаконного рішення він перебуває у стані постійного стресу, яке характеризується постійним почуттям пригніченості, незадоволеності своїм життєвим становищем, хронічною втомою, апатією, порушенням сну, що спричинило гіпертонічний криз та призвело до тимчасової непрацездатності із подальшим лікуванням. Крім того, позивач доводить, що неправомірним рішенням Комісії було завдано шкоди його діловій репутації. Внаслідок прийняття Комісією неправомірного Рішення від 26.09.2018 № 1718/ко-18, позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в один мільйон гривень.
Суддею Верховного Суду Юрченко В.П. 26.10.2018 постановлено ухвалу, якою прийнято вказану адміністративну справу до провадження. Відкрито спрощене провадження.
Протокольною ухвалою Суду від 20.02.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні Верховний Суд ухвалою від 24.06.2020 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Державна казначейська служба України закрито в частині визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку із тим, що оскаржуване позивачем рішення ВККС, не може бути самостійним предметом судового розгляду.
З урахуванням чого, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень, так як така вимога є похідною від позовних вимог, щодо яких провадження у справі закрито.
При цьому у відповідності до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;