ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_6,
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Спичак О. М.
від 01.10.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевича А. Г., Суліма В. В., Ткаченка Б. О.
від 16.12.2019
за позовом ОСОБА_2
до 1) Приватного підприємства "Сансет", 2) ОСОБА_3, 3) ОСОБА_4, 4) ОСОБА_1
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав
за участю представників:
позивача: Бурлаченко О. В.
відповідача-1: ОСОБА_5
відповідача-2: не з`явився
відповідача-3: не з`явився
відповідача-4: Божок Д. В.
скаржника ( ОСОБА_6 ): Слюсаренко Д. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Сансет", ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Сансет", а саме:
- від 30.12.2015, укладеного від імені ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ;
- від 09.04.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- від 05.07.2017, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний договір від 30.12.2015 не відповідає пунктам 1 та 3 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки був укладений від імені позивача невідомою особою, за відсутності волевиявлення позивача як засновника Приватного підприємства "Сансет" на його укладення та є підробленим, суперечить статті 209 Цивільного кодексу України та частині 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" щодо обов`язкового нотаріального посвідчення правочину, порушує корпоративні права та права власності позивача. За твердженням позивача для відновлення становища, що існувало до порушення прав позивача, підлягають визнанню недійсними і наступні правочини про відчуження корпоративних прав Приватного підприємства "Сансет" як похідні від недійсного правочину від 30.12.2015, який не породив жодних прав та обов`язків у його сторін щодо Приватного підприємства "Сансет".
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
13.03.2003 була здійснена державна реєстрація Приватного підприємства "Сансет".
Відповідно до статуту Приватного підприємства "Сансет" (в редакції, чинній станом на момент створення Приватного підприємства) засновником суб`єкта господарювання є ОСОБА_2 .
30.12.2015 був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "Сансет" (далі за текстом - договір від 30.12.2015, спірний договір-1), продавцем за яким був зазначений ОСОБА_2, а покупцем - ОСОБА_3 . Згідно з пунктом 1 цього договору від 30.12.2015 продавець зобов`язався передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити корпоративні права на Приватне підприємство "Сансет".
Відповідно до пункту 2 договору від 30.12.2015 під корпоративними правами, зазначеними в пункті 1 цього договору, розуміють статутний фонд підприємства (право на володіння, користування і розпорядження ним, не обтяжене вимогами третіх осіб), на управління підприємством та призначення посадових осіб і працівників підприємства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Сума договору від 30.12.2015 становить 100 грн, яку покупець зобов`язався сплатити продавцю під час укладання договору (пункт 4 договору від 30.12.2015).
Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 10 договору від 30.12.2015).
У матеріалах реєстраційної справи Приватного підприємства "Сансет", яка була надана на вимогу Господарського суду міста Києва, міститься заява від імені ОСОБА_2 від 30.12.2015, адресована загальним зборам засновників (учасників) Приватного підприємства "Сансет", у якій ОСОБА_2, місце знаходження якого є: місто Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 119, просив вивести його зі складу засновників (учасників) Приватного підприємства "Сансет" та заявив про передачу належної йому частки в статутному фонді у розмірі 100% Приватного підприємства "Сансет" ОСОБА_3 (номер платника податків НОМЕР_1 ), а також зазначив, що не має будь-яких майнових прав та претензій (вимог) до Приватного підприємства "Сансет" та до ОСОБА_3 . Справжність підпису ОСОБА_2 засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертун О. Ю.
09.04.2016 між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу (далі по тексту - договір від 09.04.2016, спірний договір-2), за змістом пункту 1 якого Продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність, а Покупець приймає у власність майнові права засновника на Приватне підприємство "Сансет", які належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 30.12.2015. Статутний капітал складає 621 932,00 грн.
Згідно з пунктом 2 договору від 09.04.2016 під майновими правами, зазначеними в пункті 1 цього договору, розуміється право власності на статутний капітал підприємства, інші права засновника (власника) підприємства, в тому числі, право на отримання відповідного прибутку, активів у разі ліквідації підприємства, а також будь-які права, зазначені статутом підприємства та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 3 договору від 09.04.2016 продаж вищевказаних майнових прав засновника на Приватне підприємство "Сансет" за погодженням сторін здійснюється за 621 932 грн, які отримані Продавцем від Покупця повністю до підписання цього договору. Підписання договору свідчить про те, що розрахунки за майнові права засновника приватного підприємства здійснені повністю та свідчить про відсутність претензій до покупця по оплаті з боку продавця.
05.07.2017 між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Сансет" (далі по тексту - договір від 05.07.2017, спірний договір-3), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець передає покупцю свою корпоративну частку у розмірі 100% частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Сансет", що еквівалентно 621 932 грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору від 05.07.2017 ціна частки, що складає 100% частини статутного капіталу Приватного підприємства "Сансет", становить 621 932 грн.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (пункт 9.1. договору від 05.07.2017).
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Сансет", ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними зазначених договорів купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Сансет" від 30.12.2015, від 09.04.2016 та від 05.07.2017 (далі по тексту разом - спірні договори).
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "Сансет" від 30.12.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 7 489,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.05.2018 у справі № 911/3494/16, дійшли висновку про те, що спір у цій справі виник з корпоративних відносин між учасниками приватного підприємства щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі цього підприємства, є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "Сансет" від 30.12.2015, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач цей договір не підписував, договір є підробленим, що підтверджується висновком проведеної у цій справі повторної судової експертизи, який суди визнали належним та допустимим доказом у справі, а відповідачі не надали належних та допустимих доказів у спростовання цих обставин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 09.04.2016 та від 05.07.2017, суди, взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 по справі № 48/340, виходили з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач-4 - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. За твердженням скаржника:
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що повторна експертиза була проведена з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, зокрема пункту 1.8. цих Рекомендацій, оскільки на повторну експертизу для дослідження були надані вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_2 в обсязі, меншому, ніж передбачено цим пунктом Рекомендацій;
- місцевий господарський суд порушив частину 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, залишаючи заяву Приватного підприємства "Сансет" (відповідача-1) про відвід судді без розгляду, не вирішив питання про зупинення провадження у справі;
- місцевий господарський суд порушив пункт 3 частини 1 статті 177 та частину 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, не з`ясував думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті, чим не дотримав усіх вимог для проведення підготовчого засідання щодо визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, зокрема отримання висновку експерта, який би відповідав вимогам для проведення судових експертиз;
- суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності та частину 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відхилили клопотання Приватного підприємства "Сансет" про призначення повторної експертизи;
- місцевий господарський суд в порушення статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме: висновку повторної експертизи, що була проведена з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998;
- суд апеляційної інстанції порушив пункт 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме: ОСОБА_6 .
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач - ОСОБА_2 у поясненнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у цій справі - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги. Зокрема позивач зазначає про те, що наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи щодо незаконності експертного висновку є необґрунтованими та надуманими, скаржник не мотивує свої доводи про те, що висновок експерта № 8-4/267 від 07.03.2019 є неналежним доказом, а процесуальна поведінка ОСОБА_1 та вчинені ним дії при розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами, були направлені на затягування розгляду справи та перешкоджання розгляду справи. Також позивач зазначає про безпідставність доводів скаржника про те, що судові рішення у цій справі стосуються права та обов`язків ОСОБА_6, оскільки останній не є ні стороною спірного договору, ні учасником спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.
Перший, другий та третій відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
20.05.2020 до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції до Касаційного господарського суду від представника ОСОБА_6 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги, в якому ОСОБА_6, який не брав участі у справі, але вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі вирішили питання про його права, інтереси та обов`язки, просить приєднати його заяву до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 910/3301/18, скасувати зазначені судові рішення, а справу № 910/3301/18 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У заяві ОСОБА_6 зазначає про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі впливають на його права та обов`язки, оскільки він є законним власником та директором відповідача-1 - Приватного підприємства "Сансет".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25.06.2020 прийняв заяву ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 910/3301/18 до спільного розгляду з цією касаційною скаргою.
Позивач - ОСОБА_2 у поясненнях на заяву ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги просить касаційну скаргу та заяву ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у цій справі - без змін, посилаючись на безпідставність доводів ОСОБА_6 . За твердженням позивача ОСОБА_6 не є стороною спірного у цій справі договору та спірних правовідносин, заява про приєднання до касаційної скарги не може мати інші доводи, ніж наведені у касаційній скарзі, заява ОСОБА_6 по своїй суті є касаційною скаргою та має зовсім інші доводи, ніж у касаційній скарзі. Також позивач зазначає про те, що йому не відомо, яким чином ОСОБА_6 був зареєстрований в Реєстрі як власник корпоративних прав Приватного підприємства "Сансет".
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.