ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня2020 року
м. Київ
справа № 205/440/15-к
провадження № 51-847км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Сиволапа А.С.,
захисників Павлова Є.Г.,
Шпака В.І.,
Зінченка О.В. (у режимі відеоконференції),
Засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Павлова Є.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 162; ч. 1 ст. 263; ч.2 ст. 296; ч.2 ст. 342; ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК);
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді довічного позбавлення воліза п. 7 ч. 2 ст. 115 КК; до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки за ч. 2 ст. 162 КК; до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років за ч. 1 ст. 263 КК; до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки за ч. 2 ст. 296 КК; до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки за ч. 2 ст. 342 КК; до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки за ч. 1 ст. 345 КК. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_3 18 461 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 - 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 - 9718 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 - 2791,39 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн - моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
У справі також засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, рішення щодо яких не оскаржуються.
Фактичні обставини справи, встановлені за вироком суду:
26 липня 2014 року раніше знайомі між собою ОСОБА_1 та міліціонери батальйону особливого призначення "Дніпро-1" ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вступили між собою за ініціативою ОСОБА_1 у злочинну змову, спрямовану на вчинення злочину, пов`язаного із незаконним проникненням до житла, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а саме до кімнат у квартирі АДРЕСА_1 .
Необхідність проникнення до вказаного помешкання ОСОБА_1 мотивував тим, що йому на праві власності належить одна з кімнат у зазначеній квартирі та йому необхідно переконати осіб, які там проживають, не заважати її продажу.
Співучасники дійшли згоди, що ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 використають під час скоєння злочину головні убори, що приховують обличчя, з метою уникнення подальшого викриття злочину та ухилення від покарання.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 26 липня 2014 близько 22:45 прибувши до будинку АДРЕСА_2, дістали з багажника автомобіля, на якому приїхали, лом і кувалду, зайшли в другий під`їзд зазначеного будинку та піднялись на другий поверх до вхідних дверей квартири НОМЕР_1, де мешкали ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та у якій одна кімната належала ОСОБА_1 .
Продовжуючи свої злочинні наміри, не зважаючи на нічний час доби, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві та спокоєм громадян, ОСОБА_1, перебувачи на площадці другого поверху, почав вибивати вхідні двері у квартиру НОМЕР_1 за допомогою кувалди. В цей час ОСОБА_7, який виконував роль пособника, залишився у під`їзді з метою усунення перешкод у скоєнні злочину іншими співучасниками та уникнення викриття злочину третіми особами.
Виламавши вхідні двері та отримавши таким чином доступ до приміщення, ОСОБА_1 і ОСОБА_8 одразу ж незаконно і протиправно увійшли до кімнати ОСОБА_6 без її дозволу.
Реалізуючи спільний умисел, узгоджений між усіма співучасниками кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, незаконно перебуваючи в кімнаті ОСОБА_6, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, діючи з особливою зухвалістю, із застосуванням насильства до ОСОБА_6 почали вимагати від неї лягти на підлогу. При цьому до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_8, який, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, узгоджені з іншими учасниками кримінального правопорушення, застосовуючи насильство, умисно взяв потерпілу за праву руку та поклав на підлогу. В той же час ОСОБА_1, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, узгоджені з іншими учасниками кримінального правопорушення із застосуванням насильства, діючи з особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_6, умисно, бажаючи спричинити біль та тілесні ушкодження, наступив ногою на шию та голову потерпілої і завдав декілька ударів рукою в голову. Заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 супроводжував вимогами не перешкоджати в продажу його кімнати.
Вчинивши зазначені незаконні дії, ОСОБА_1 вийшов до коридору квартири, а ОСОБА_8 залишився у кімнаті разом із ОСОБА_6 з метою запобігання виклику нею працівників міліції.
Хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, які діяли групою осіб за попередньої змовою між собою та з ОСОБА_7, тривали близько 25 хвилин та були припинені через шум, який співучасники кримінального правопорушення почули з площадки першого поверху.
У подальшому у ОСОБА_1, який перебував 26 липня 2014 року приблизно о 23:10 на площадці першого поверху біля вхідних дверей у квартиру НОМЕР_2, раптово виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_10, який заважав йому вийти з під`їзду зазначеного будинку.
Реалізуючи раптово виниклий умисел на позбавлення життя ОСОБА_10, діючи умисно з мотивів явної неповаги до суспільства та найвищої соціальної цінності - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи малозначний привід, а саме той факт, що ОСОБА_10 заважає йому вийти із зазначеного під`їзду, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, дістав не встановлену слідством вогнепальну зброю, яку ОСОБА_1 мав із собою, та здійснив умисно, прицільно у життєво важливий орган один постріл у напрямку потерпілого ОСОБА_10, який від отриманого вогнепального поранення 27 липня 2014 року о 08:49 годині помер у лікарні.
До того ж за не встановлених слідством обставин ОСОБА_1, діючи умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав у домоволодінні АДРЕСА_5 чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, придатні для здійснення вибухів. Гранати належать до категорії боєприпасів та були вилучені під час проведення санкціонованого ухвалою суду обшуку.
Крім того, 05 серпня 2014 року виконуючий обов`язки заступника начальника СВ Ленінського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_27 у ході досудового розслідування кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_10 на підставі відповідної ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська мав провести обшук в житловому будинку АДРЕСА_5 з метою відшукання та затримання ОСОБА_1 . Останній, діючи умисно, маючи у своєму розпорядженні чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, придатні для здійснення вибухів, достовірно розуміючи, що особи, які намагаються увійти до його будинку, є працівниками правоохоронних органів, погрожував використати за призначенням вищезазначені боєприпаси у випадку, якщо хтось зайде в зазначений будинок, тим самим чинив опір представнику правоохоронного органу.
Крім цього, в цей час також погрожував використати за призначенням вищевказані боєприпаси у випадку, якщо хтось зайде до зазначеного будинку, чим спричинити тілесні ушкодження чи смерть представникам правоохоронного органу, а саме начальнику сектору карного розшуку Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_11 та начальнику сектору карного розшуку Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_12, які, в свою чергу, запевняли ОСОБА_1 скласти боєприпаси та не чинити перешкод працівникам правоохоронних органів у проведенні слідчих дій.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 31 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
У частині призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК вирок суду змінено: ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за вказаними статтями, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк на 6 років.
Постановлено вважати, що ОСОБА_1 остаточне покарання призначено на підставі частин 1, 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді довічного позбавленням волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник просить скасувати вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2020 року в частині засудження ОСОБА_1 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що докази, покладені в основу обвинувачення, не відповідають критеріям допустимості та належності.
Істотними порушеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі ?КПК), на думку захисника, є те, що судами не дано належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та не доведено винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно з порушенням приписів статей 22, 34, 94 КПК відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі та про додатковий допит судового експерта, а також прийняв рішення за результатами розгляду зазначених клопотань без виходу до нарадчої кімнати, що надалі стало підставою для заявлення відводів головуючому та колегії суддів, які було залишено без задоволення, що є на думку захисту, істотним порушенням КПК.
Також стверджує, що апеляційний суд не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано необґрунтованою, та не розкрив суті доводів, викладених у ній.
Крім цього, захисник посилається на таке:
- у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про створення групи слідчих, де визначено, хто є старшим цієї групи, та незрозуміло, який статус слідчого ОСОБА_27 у даному провадженні;
- протокол огляду місця події на АДРЕСА_1 не відповідає вимогам ст. 104 КПК, зокрема не містить даних про час закінчення слідчої дії. Крім цього, огляд проведено неуповноваженими слідчими, яких не було включено до складу групи слідчих у провадженні;
- протокол обшуку в будівлі на АДРЕСА_5 від 05 серпня 2014 року був складений старшим слідчим ОСОБА_27 (неуповноваженою особою), тоді як до суду з клопотанням про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12014040690002824 за ч. 4 ст. 296 КК звернувся слідчий Ткаченко А.О. На думку захисника, вказане суперечить приписам ч. 2 ст. 235 КПК, згідно з якими обшук може бути проведений лише тими особами, яким надано дозвіл на його проведення. Враховуючи викладене вказаний доказ є недопустимим;
- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо достовірності висновку експерта № 7/3.2/98 від 08 лютого 2019 року (судово-балістичну експертизу призначено під час судового розгляду за клопотанням захисту), зробленого на підставі іншої гільзи, ніж та, яку було вилучено 27 липня 2014 року в під`їзді на АДРЕСА_6, оскільки гільзи мають відмінності в маркуванні; у судовому засіданні захисник Павлов Є.Г. звертав увагу суду на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови щодо призначення судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (вказаних постанов в порядку ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито); усупереч ч. 6 ст. 55 КПК ОСОБА_3 (дружина померлого ОСОБА_10 ) безпідставно визнана потерпілою, оскільки була допитана на досудовому слідстві як свідок, а також в матеріалах провадження відсутнє клопотання про визнання її потерпілою, що, у свою чергу, робить незаконним рішення суду щодо задоволення цивільного позову на її користь;
- у матеріалах кримінального провадження немає постанов про визнання речовими доказами кулі, гільзи, гранати РГД-5, корпусу гранати РГН, запалу УЗРГМ-2 та УЗД;
- суд першої інстанції, порушуючи ч. 4 ст. 95 КПК, безпідставно взяв до уваги: протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, згідно з якими останні зазначили про обставини вчинення злочину; а також врахував показання засуджених та свідка ОСОБА_13, дані ними на досудовому слідстві під час слідчого експерименту;
- затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК було незаконним, оскільки відбулося за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а підозру пред`явлено за інше кримінальне правопорушення;
- не спростовано доводів захисту стосовно неузгодженості показань ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_14 у частині кількості пострілів у під`їзді № 2 будинку № АДРЕСА_1;
- безпідставно відмовлено захиснику Шпаку В. І. у задоволенні клопотань щодо призначення комплексної судово-медичної, криміналістичної та балістичної експертизи з метою встановлення черговості ураження кулею загиблого ОСОБА_10 ;
- безпідставною є відмова суду в задоволенні клопотання про проведення повторного слідчого експерименту і подальше призначення балістичної експертизи;
- суди не спростували показань свідка ОСОБА_16, якими на думку захисту підтверджено непричетність ОСОБА_1 до умисного вбивства ОСОБА_10 ;
- усупереч статтям 40, 41 КПК ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів з метою встановлення місця знаходження на час досудового слідства підозрюваних, а також ухвали слідчого судді щодо надання інформації за мобільним номером ОСОБА_1 виконано оперативними працівниками Ленінського РВ без відповідного доручення слідчого;
- безпідставно суди не взяли до уваги висновку судово-імунологічної експертизи вилученої кулі та показань експерта ОСОБА_17, даних під час судового слідства, згідно з якими на дослідженій кулі, слідів крові не виявлено, а виявлено частини матеріалів стіни.
Крім цього, захисник звернув увагу, що засудженому ОСОБА_1 безпідставно протягом судового слідства було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У доповненнях до касаційної скарги захисник посилається на те, що матеріали кримінального провадження № 120140406900002806 не містять процесуального рішення щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 цього Кодексу.
Також відсутні в матеріалах кримінального провадження документи на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_27 щодо проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.
Немає у матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи прокурорів, до складу якої входив би прокурор Тимошенко В.В., який приймав процесуальні рішення.
Засуджені ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та захисники Землянська К.В. і Овчаренко А.М. направили до суду касаційної інстанції заяви про проведення касаційного розгляду справи за їх відсутності, та про залишення без зміни рішень судів щодо ОСОБА_1 .
Потерпілі ОСОБА_12 і ОСОБА_11 направили до суду касаційної інстанції заяви, у яких просять проводити касаційний розгляд справи за їх відсутності, а рішення судів щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_4 у своїх запереченнях стверджує, що висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явлених обвинуваченнях ґрунтуються на доказах, об`єктивно досліджених під час судового слідства, і судами в повному обсязі перевірено доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Вважає, що судові рішення у цьому кримінальному провадженні законні та обґрунтовані. Просить суд касаційної інстанції розгляд касаційної скарги захисника Павлова Є.Г. проводити без її участі.
Від адвоката Яструба О.П., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4, до суду касаційної інстанції надійшли заперечення, в яких він просить рішення судів щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Вважає, що рішення у справі є обґрунтованими та належно вмотивованими, а касаційна скарга захисника Павлова Є.Г. не містить доводів, які вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, у зв`язку з чим скарга підлягає відхиленню. Просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Павлов Є.Г. та Шпак В.І. підтримали касаційну скаргу та просили задовольнити її.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника, просив задовольнити її.
Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Зінченко О.В. не підтримали касаційну скаргу захисника Павлова Є.Г., просили залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без зміни.
Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу, вважає, що доводи у ній є необґрунтованими, апеляційний суд у повному обсязі перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, та надав на них вичерпні відповіді. Просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника Павлова Є.Г., а рішення судів залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, прокурора та перевіривши доводи, зазначені у касаційній скарзі з доповненнями, заперечення на неї і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Павлова Є.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази, доводи засудженого та сторони захисту і дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення доведено допустимими, належними та достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 162; ч. 1 ст. 263; ч.2 ст. 296; ч.2 ст. 342; ч. 1 ст. 345 КК.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи та прийняв вмотивоване рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині доведення винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому доводи захисту про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи є безпідставними.
Спростовуючи доводи засудженого, наведені в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 .
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 :
1) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК підтверджено:
- показаннями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 , які прямо вказали, що постріл з пістолета у потерпілого ОСОБА_10 . ОСОБА_1 ; потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, які показали, що ОСОБА_1 брав активну участь у протиправних діях щодо них, в тому числі 27 липня 2014 року - в цей день ОСОБА_1 разом із невідомими їм особами, виламавши двері квартири, де вони мешкають, зайшли до квартири, ОСОБА_1 наказав лягти на підлогу, завдав декількох ударів по голові і повідомив, щоб вони не заважали ріелтеру продавати кімнату, яка належить йому на праві власності. Коли ОСОБА_1 разом з іншими особами вийшов, потерпілі почули постріл та, вийшовши у під`їзд, побачили ОСОБА_10, який лежав на підлозі і з голови якого збігала кров; свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які чули жіночі крики у під`їзді, а потім один постріл. У цей час свідок ОСОБА_22 бачила, що 4-5 чоловіків у темній формі в масках вибігли з під`їзду.