постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 205/2732/16-к
провадження № 51-657км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Харламова В. В.,
представника потерпілого - адвоката Кудріна Д. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Харламова В. В. на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016040690000013 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки м. Дніпра,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у справі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Районний суд встановив, що ОСОБА_1 01 січня 2016 року близько 15:20 у будинку за місцем проживання в м. Дніпрі, під час сварки із своїм співмешканцем ОСОБА_2, яка переросла у бійку, з метою умисного вбивства умисно завдала останньому сокирою не менше 6 ударів у голову та верхню частину тулубу, однак через вчасне надання медичної допомоги ОСОБА_2 вижив.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Харламов В. В. просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального кодексу та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги аргументує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 замаху на умисне вбивство потерпілого, залишивши без уваги її показання про самооборону від насильства з боку останнього, та не навів у вироку мотивів, чому за наявності суперечливих доказів було взято до уваги одні та відкинуто інші. Зауважує, що суд першої інстанції взагалі не надав будь якої оцінки щодо застосування насильства до засудженої з боку ОСОБА_2, яке підтверджується висновком судово-медичного експерта в матеріалах кримінального провадження. Також вважає, що районний суд не надав належної оцінки висновкам експертів, щодо тілесних ушкоджень виявлених у засудженої та потерпілого. Стверджує, що за встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 124 КК.
На думку захисника, при перегляді вироку апеляційний суд не усунув допущені порушення, не надав умотивованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги засудженої та розглянув провадження без участі захисника, участь якого у справі є обов`язковою, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та захисник Харламов В. В. вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор і представник потерпілого - адвокат Кудрін Д. А. виступили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зважаючи на приписи статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак дав їм невірну юридичну оцінку.
Зокрема, місцевим судом не було взято до уваги надані в суді показання ОСОБА_1 про те, що в день події потерпілий ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння та поводив себе агресивно, неодноразово чіплявся до неї, ображав і бив.
У вказаний у вироку час, коли вона хотіла прибрати зі столу горілку, ОСОБА_2 напав на неї та почав бити. Наносив удари в голову, заламував руки, штовхнув на обігрівач, а тоді кинув на підлогу обличчям униз та, опинившись зверху, почав її душити, закриваючи рот і ніс руками, від чого вона почала задихатися. В якийсь момент їй вдалося вирватись і вона, захищаючись від нападу, схопила сокиру, що стояла поруч біля тумбочки та завдала нею потерпілому 5-6 ударів, один у голову, а інші у верхню частину тулуба ззаду.
Саме внаслідок завданого ОСОБА_1 удару в голову потерпілому було спричинено тяжких тілесних ушкоджень у вигляді тяжкої відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, пневмоцефалії, перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа (травматична ампутація частини потиличної кістки праворуч) та масивної скальповано-рубленої рани в потиличній області праворуч, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Інші спричинені ОСОБА_2 ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до роз`яснень пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" для відмежування умисного вбивства від інших складів злочинів проти життя та здоров`я особи суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.