Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 738/607/18
провадження № 51-4923 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника у режимі відеоконференції Корнієнко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Корнієнко Т.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018270170000014 від 06 січня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпаністю можливостей для їх отримання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він на початку листопада 2017 року приблизно о 03:30 прибув на територію господарства потерпілого ОСОБА_2, розташованого на АДРЕСА_2, та, керуючись корисливим мотивом, умисно, повторно, шляхом проникнення до приміщення вказаного господарства вчинив крадіжку семи чавунних семисекційних радіаторів, чим заподіяв потерпілому майнової шкоди на суму 6003 грн.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, виправдувальний вирок місцевого суду скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Корнієнко Т.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження згідно з вимогами ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_1, безпідставно визнав допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 19 березня 2018 року.
Так, захисник вказує, що зазначену слідчу дію було проведено з порушенням норм п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки перед проведенням слідчого експерименту не було повідомлено ОСОБА_1 про його право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, а тому отримані під час проведення зазначеної слідчої дії докази є недопустимими.
Крім того, захисник посилається й на те, що під час проведення слідчого експерименту в приміщенні, в якому саме і проводилася слідча дія, перебували лише ОСОБА_1, слідчий та оперуповноважений. Захисника та понятих до приміщення не запросили, а тому вони не мали можливості спостерігати за проведенням слідчого експерименту, що, на думку захисника, є грубим порушенням норм КПК України.
Разом з тим захисник Корнієнко Т.М. зазначає, що відеофіксацію слідчого експерименту здійснено неякісно, що унеможливлює перегляд цієї слідчої дії з моменту, коли ОСОБА_1 мав надавати показання.
Також захисник вказує, що апеляційний суд, постановляючи вирок, визнав допустимим як доказ протокол огляду місця події від 26 січня 2018 року, але не врахував того, що слідча дія проводилася з грубими порушеннями норм КПК України, а сам протокол є недопустимим доказом.
Крім того, захисник стверджує, що під час проведення огляду місця події було порушено вимоги ч. 5 ст. 237 КПК України, відповідно до яких усі вилучені речі та документи під час огляду місця події підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії. Однак понятий ОСОБА_3 у момент проведення слідчої дії перебував у стані алкогольного сп`яніння та не пам`ятає, що саме він підписував, а понятий ОСОБА_4 повідомив, що підписував усі документи не в день проведення огляду місця події, а пізніше в приміщенні сільської ради. Вказані порушення, на переконання захисника, апеляційним судом залишено поза увагою. При цьому захисник також стверджує, що апеляційний суд у своєму вироку безпідставно посилався і на висновок експертизи від 28 лютого 2018 року № 244, оскільки вона проводилася на підставі даних, отриманих у ході проведення вказаної слідчої дії, а, ураховуючи те, що протокол огляду місця події від 26 січня 2018 року є недопустимим доказом, то й посилання на висновки вказаної експертизи є необґрунтованими.
Одночасно у своїй касаційній скарзі захисник посилається на те, що апеляційний суд, порушуючи п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України, безпідставно не визнав дії працівників органу досудового розслідування істотними порушеннями прав та свобод людини та не врахував того факту, що працівники поліції, знаючи, що засуджений хворіє на алкоголізм, змушували його зізнаватись у скоєнні злочину шляхом надання йому для вживання спиртних напоїв.
Крім того, захисник зазначає, що апеляційним судом також не враховано, що оперуповноважений ОСОБА_5, який брав участь у проведенні слідчих дій щодо ОСОБА_1, відвідував останнього в ІТТ та здійснював на нього тиск, змушуючи зізнатися в інкримінованому злочині.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Корнієнко Т.М. підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, прокурор Кулаківський К.О. заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги захисника Корнієнко Т.М. про незаконність вироку суду апеляційної інстанції, яким, на її думку, ОСОБА_1 безпідставно засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, як вважає колегія суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України.
Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК України.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК України.
Зі змісту статей 7, 404, 420 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Як убачається з вироку, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості, послався на те, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази отримані з порушенням норм процесуального законодавства, та, як наслідок, є недопустимими, а інших даних, які б вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, стороною обвинувачення надано не було.
Так, суд першої інстанції визнав протокол проведення слідчого експерименту від 19 березня 2018 року недопустимим доказом, посилаючись на те, що в ході вказаної слідчої дії було порушено право ОСОБА_1 на захист. Місцевий суд критично віднісся до цього доказу, аргументуючи свої висновки тим, що в приміщенні, де проводився слідчий експеримент, перебували лише слідчий, оперуповноважений та ОСОБА_1, при цьому поняті та захисник спостерігали за проведенням слідчої дії через вікно, що, на переконання суду першої інстанції, є неприпустимим. Крім того, визнаючи протокол проведення слідчого експерименту від 19 березня 2018 року недопустимим доказом, місцевий суд зазначив, що слідчим у ході слідчої дії не було з`ясовано механізму вчинення злочину.