Постанова
іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 675/423/17
провадження № 51-5428км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Браїла І. Г.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
(у режимі відеоконференції),
захисників Каруна В. П., Возняк А. Г., Тарадай О. Т.,
Тріски В. Д. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Тарадай О. Т. та Возняк А. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисника Каруна В. П. в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисників Тріски В. Д. та Іванова А. Б. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Славути Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком присяжних Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2018 року:
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років і за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено кожного за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК і виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненому злочину.
Вирішено питання процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Хмельницький апеляційний суд вироком від 03 жовтня 2019 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ухвалив новий вирок, згідно з яким:
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років;
ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;
ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 винуватими в незаконному проникненні до житла особи та умисному вбивстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив апеляційний суд, 19 вересня 2016 року близько 2:00 ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно проникли до будинку АДРЕСА_2, в якому безпосередньо проживає ОСОБА_4 .
Крім того, у ніч з 18 на 19 вересня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи особисті неприязні відносини з ОСОБА_5, обумовлені їх підозрою в намаганні останнім зґвалтувати неповнолітню сестру ОСОБА_2 , домовились між собою позбавити його життя. З цією метою 19 вересня 2016 року близько 2:00 ОСОБА_1, узявши зі свого будинку дерев`яну биту та ліхтарик, приховуючи обличчя коміром військової форми, в яку був одягнений, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приховуючи обличчя балаклавами, діючи спільно, пішли до господарства ОСОБА_4, де на той час мешкав ОСОБА_5 .
Маючи спільний умисел, незаконно проникнувши до будинку та увійшовши до кімнати, де на ліжку спав ОСОБА_5, ОСОБА_1 завдав йому ударів дерев`яною палицею циліндричної форми по голові і тулубу, а ОСОБА_2 - ударів ногами по тулубу. У цей час ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_4, яка намагалася перешкодити побиттю потерпілого, тим самим забезпечив безперешкодне нанесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ударів потерпілому.
Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витягнули ОСОБА_5 з будинку на вулицю і поклали на подвір`ї, а ОСОБА_1 підпер вхідні двері будинку палицею, що унеможливило вихід ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_1 завдав ще декількох ударів дерев`яною палицею потерпілому по статевим органам, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - декількох ударів ногами по тулубу. Обвинувачені залишили потерпілого на подвір`ї, де внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень він помер.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Карун В. П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів зводиться до того, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про вчинення його підзахисним злочину за попередньою змовою групою осіб, що потягнуло за собою застосування судом закону, який не підлягав застосуванню, а саме п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Вважає, що діяння мало бути кваліфіковане за ч. 1 ст. 115 КК.
У касаційній скарзі захисник Тарадай О. Т. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження. Зазначає, що суд дав неправильну оцінку діям його підзахисного, не встановив мотиву вчинення ним злочину і не звернув уваги на відсутність попередньої змови на вчинення умисного вбивства між обвинуваченими, внаслідок чого неправильно кваліфікував дії її підзахисного за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. При цьому апеляційний суд не дотримався засад безпосередності дослідження всіх доказів, у тому числі й тих, які визнав недопустимими, а також поклав в основу вироку недостовірні показання потерпілої ОСОБА_4 .
Захисник Возняк А. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свою вимогу, вказує, що підзахисний не мав мотиву вчинити злочин проти життя людини та відсутній у його діях склад злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Стверджує про недостовірність показань потерпілої ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
У касаційній скарзі захисник Тріска В. Д. в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях підзахисного складів кримінальних правопорушень. Аргументуючи свою позицію, зазначає про відсутність умислу та попередньої змови групою осіб на вчинення злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Вказує, що апеляційний суд, безпосередньо не дослідивши всіх доказів кримінального провадження, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Крім того, зазначає, що за ч. 1 ст. 162 КК апеляційний суд мав би закрити кримінальне провадження у справі.
У касаційній скарзі захисник Іванов А. Б. просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що стороною обвинувачення не доведено винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, судовий розгляд проведено не повно, апеляційний суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_4 та неправильно кваліфікував дії підзахисного й інших обвинувачених як позбавлення життя потерпілого за попередньою змовою групою осіб.
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги, а прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисники, крім іншого, посилаються на неповноту розгляду справи, не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказують на недостовірність окремих доказів, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.