Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 489/2940/16-ц
провадження № 61-34357св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Разумовського Олексія Артуровича на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Разумовського О. А. на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"), Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, про визнання договорів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364715000, за яким позивачу надано кредит у розмірі 31 448 доларів США, що еквівалентно 152 513,37 грн на строк до 25 червня 2015 року зі сплатою 14,5% річних.
05 червня 2008 року між тими самими сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11364724000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої є рівним 6 688,80 грн на строк до 25 червня 2015 року зі сплатою 20,9% річних.
20 квітня 2015 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір факторингу № 17, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 25 червня 2008 року № 11364715000.
На думку позивача, вказаний договір № 11364715000 є недійсним та удаваним правочином щодо валюти кредитування, оскільки насправді договір був укладений в національній валюті, а не в іноземній, де окрім відсотків за користування кредитом банк отримував додатковий прибуток від конвертації коштів національної та іноземної валюти при застосуванні комерційного курсу, а ним здійснені значні переплати в гривнях, що суперечить принципу справедливості та всупереч принципу добросовісності призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Крім того, банком не надано в письмовій формі детальний розпис загальної вартості кредиту, не надано повної інформації про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного законодавства.
Договір про надання споживчого кредиту від 25 червня 2008 року також є недійсним та фіктивним правочином, оскільки вчинено без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 25 червня 2008 року № 11364715000 та договір про надання споживчого кредиту від 25 червня 2008 року № 11364724000, укладені між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364715000 від 25 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк".
Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364724000 від 25 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банком визначено реальну процентну ставку, яка не відповідає дійсності та не доведено дійсну реальну процентну ставку до відома позивача, під час укладання договору.
Місцевий суд встановивши, що сукупна реальна вартість кредиту визначена відповідачем в одному розмірі, в той час як із аналізу графіка платежів виявляється, що сукупна вартість кредиту більша, ніж та яка визначена в цьому договорі, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 25 червня 2008 року.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ПАТ "УкрСиббанк" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний правочин укладений між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства; при його укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі, ОСОБА_1 перед укладанням договору був повідомлений про всі передбачені частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" умови кредитування, що вбачається із змісту кредитного договору та додатків до нього.
Відмовляючи у задоволенні вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів удаваності укладеного кредитного договору у доларах США, оскільки видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів в валюті зобов`язання - доларах США є правомірними, умови договору виконувались сторонами в гривневому еквіваленті до визначеної суми кредиту в іноземній валюті, що відповідає вимогам закону.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Разумовський О. А., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Зокрема зазначено, що під час розгляду цієї справи у апеляційному порядку колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області у складі суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М. та Кушнірової Т. Б. не могла переглядати цю справу в апеляційному порядку, оскільки ця колегія суддів мала певну упередженість, що полягала у тому, що цією ж колегією суддів у визначеному складі 17 листопада 2015 року постановлено ухвалу у справі № 489/3992/14ц за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором.
Отже, на думку заявника, суд апеляційної інстанції у цьому ж складі вже надавав оцінку спірним відносинам, що склалися між сторонами, спірному кредитному договору та його правомірності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
16 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у вказаному складі суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364715000, згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позивачу, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в сумі 31 448 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 152 513,37 грн за курсом НБУ на день укладення договору, при цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті, строком до 25 червня 2015 року та сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 14,5 % річних (п. п. 1.1, 1.2.2, 1.3.1).
Позичальник зобов`язувався повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 600 доларів США в день сплати ануїтетних платежів (п. 1.2.2).
Кредит надано позичальнику шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у Банку (п.1.5 розділу 1 договору).
Відповідно до п. 1.4 розділу 1 цього договору цільове призначення кредиту -для його особистих потреб, а саме: на придбання автомобіля.
Згідно з договором купівлі - продажу від 25 червня 2008 року № 1358, укладеного між ТОВ "Автодрим" і ОСОБА_1, позивач придбав автомобіль марки Шкода Октавія, 2008 року випуску, який в якості забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань в повному обсязі передано в заставу (розділ 2 цього кредитного договору).
Відповідно до п. 7.2 розділу 7 цього договору, підписанням останнього позичальник підтверджує, що володіє всіма необхідними документами, що необхідні для укладання договору, та має здатність виконувати його умови. Надані позичальником до банку документи для розгляду питання про кредитування та інші документи, пов`язані з обслуговуванням кредиту, не містять будь-яких недостовірних відомостей, укладені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України; він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними; перед укладанням цього договору отримав від банка інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів".
Установлено, що ОСОБА_1 цього ж дня підписав невід`ємні частини до нього, а саме додаток № 2 до договору "Тарифи Банку", яким визначено розміри комісії та додаток № 2 "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту".
Відповідно до Додатку № 2 "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту" у графах 7 та 8 зазначено відомості щодо реальної процентної ставки 25,52 % та абсолютне значення подорожчання кредиту 29 366,02 дол. США, відповідно на дату укладання договору.
З кредитним договором та додатками до нього позивач ознайомлений та ним вони особисто підписані.
23 березня 2009 року додатковою угодою № 1 до договору від 25 червня 2008 року Банк надав позичальнику відстрочку по сплаті основного боргу на три місяці з березня по травень 2009 року, на період відстрочення сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця до 25 числа, з 25 червня 2009 року позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 613 доларів США.
Установлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав позичальникові кредитні кошти через касу банку, відповідно до заяви на видачу готівки від 25 червня 2008 року.
25 червня 2008 року між тими самими сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11364724000, за умовами якого банк зобов`язується надати позивачу, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 6 688,80 грн, та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі, строком до 25 червня 2015 року та сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 20,9 % річних (п. п. 1.1, 1.4, 1.5.1).
Відповідно до п. 13.1 договору банк не здійснює надання позичальнику траншу у випадку, якщо останній самостійно сплатив страховий платіж Страховій компанії. Для підтвердження сплати страхового платежу СК позичальник, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати надання Банком чергового траншу подає до Банку відповідну заяву, встановленої форми, що є додатком № 2 до цього договору та документ на підтвердження сплати страхового платежу.
Розділ 7 цього договору містить аналогічні посилання до розділу 7 кредитного договору № 11364715000.
Судами встановлено, що відповідно до виписки по цьому кредитному договору позичальникові кошти не видавалися.
20 квітня 2015 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитними договорами перейшло до останнього.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 497,41 доларів США, що еквівалентно 227 171,07 грн за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 25 червня 2008 року № 11364715000.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.