Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 623/633/17
провадження № 61-41370св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року у складі судді Винниченко П. П., постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Пилипчук Н. П., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року, постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2006 року зобов`язано Ізюмську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за рахунок земель резерву. Розпорядженням Ізюмської районної державної адміністрації від 1 серпня 2006 року ОСОБА_2 передано у власність із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП "Світанок" із площі 14 га, поля № 1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку. За життя ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації вказаної земельної ділянки, проте не закінчила та не отримала правовстановлюючий документ на неї.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3, який прийняв спадщину після ОСОБА_2 . Позивачка є спадкоємцем за законом після смерті батька.
Через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, ОСОБА_1 не може оформити спадщину на спірну земельну ділянку.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просилавизнати за нею в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП "Світанок" із площі 14 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради та одержання документів на її ім`я, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП "Світанок" із площі 14 га, поля № 1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради, та одержання документів на ім`я ОСОБА_1, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Місцевий суд прийшов до висновку про порушення прав позивачки на завершення приватизації земельної ділянки як спадкоємця.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
14 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у вказаному складі суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 01 серпня 2006 року ОСОБА_2 було передано у власність із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП "Світанок" із площі 14 га, поля № 1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
За життя ОСОБА_2 не закінчила процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та не отримала правовстановлюючий документ на неї.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 травня 2011 року у справі № 2-176/11 встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2