Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 755/16097/18
провадження № 61-23298св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2,
третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у складі судді Кулініча Я. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 03 липня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що у період з 22 березня 2006 року по 13 квітня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту народження доньки відповідач активної участі в житті сім`ї не брав, не підтримував її починань, пов`язаних з побутовими питаннями та розвитком дитини, що стало наслідком розірвання шлюбу.
Після розлучення відповідач участі у вихованні дитини не приймав, уникав зустрічей із донькою, а у випадках їх зустрічей донька поверталась засмученою. Останні три роки вона просить відмовитись від зустрічей з татом.
Позивач вказувала, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини, не проводить з нею час та не надає матеріальної допомоги.
Посилаючись на викладені обставини, просила позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та збільшити розмір аліментів на утримання дитини з ј частини його щомісячного заробітку до 1/3 частини, починаючи з 11 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині збільшення розміру аліментів залишено без розгляду за заявою позивачки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 03 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і покладено на орган опіки і піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав є передчасним та недоцільним. При цьому суд вважав за потрібне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Також суд зазначив, що існування заборгованості по аліментам та невідвідування відповідачем навчального закладу дитини у повній мірі не може свідчити про ухилення від виконання ним своїх обов`язків.
Судом враховано, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 03 липня 2019 рокузалишено без змін.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що спір по суті розглянуто вірно, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернуласьдо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували доводи заявника та не надали оцінки поданим нею доказам. Заявник зазначає, що нею доведено факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказує, що судами безпідставно не взятий до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає разом з позивачкою.
Згідно довідки про отримання аліментів ОСОБА_1 отримує аліменти від відповідача на утримання дитини.
Зі змісту протоколу індивідуальної психологічної діагностики від 01 жовтня 2018 року, характеристики ОСОБА_5 та характеристики позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо-естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва" та танцювально-спортивного клубу "Юпітер" встановлено, що тато дитини не виконує батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги донці та її вихованню. Дівчинку приводять та забирають мама або бабуся, батько за весь період часу не з`являвся. Мама приймає активну участь у житті дитини, регулярно та своєчасно вносить оплату за тренування та змагання.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 24 червня 2019 року № 103/5713/41/3, враховуючи думку дитини, рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із тим, що він ухилявся від виховання та утримання дитини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.